(Скорочено)
Розділи 1—10
Софійка, учениця 7-В класу, безнадійно закохана у свого однокласника Вадима Кулаківського. Через нерозділене кохання вона порівнює себе з Русалонькою з однойменної казки Г. К. Андерсена. Від нього вона дізналася, що він живе з бабусею і що рід Кулаківських проклятий. Щоб завоювати його прихильність, дівчинка вирішує розслідувати прокляття роду й зняти його.
Тітка Сніжана мала вийти заміж. Софійка знайшла фото тітки з нареченим, на якому побачила здалеку постать незнайомого маленького хлопчика. Тримаючи в руках світлину, вона випадково залізла у велику стару шафу. Зі скрипом, що нагадував слово „коралі”, двері зачинилися, і Софійка опинилася саме в тому місці і в той час, коли закохані фотографувалися. Вона здогадалася, що шафа має чарівні властивості. Щоб повернутися в реальний час, дівчинка сказала слово „коралі” навпаки — „іларок” — і повернулася додому. Трохи згодом Софійка і Сніжана дізналися, що маленький хлопчик на фотографії — син Сніжаниного нареченого, який їй колись збрехав, що ніколи не був одружений і дітей не має.
Щоб побачитися з Вадимом, Софійка зайшла до нього додому. Поки його не було, бабуся показала дівчинці фотографію чоловіка з роду Кулахівських, від якого й почалося прокляття роду. Випадково Софійка цю світлину забрала додому.
Софійка загубила родове коралове намисто. Його знайти допоміг їй Софійчин ровесник Сашко, учень сусідньої школи. Він завжди намагався бути їй у пригоді в усьому. Завдяки Сашкові дівчинка довідалася, що корали вкрав Вадим Кулаківський, але він пояснив свої дії прокляттям, що тяжіє над ним. Намагаючись з'ясувати причини вчинків Вадима, Софійка зі старою фотографією в руках знову потрапляє в минуле до Гордія Кулаківського, Вадимового діда.
Объяснение: надеюсь я так панела...
ответ:Это прекрасное произведение советского писателя Валентина Катаева учит детей, что сразу многого в жизни не бывает и просто из ничего не возникнет. И даже если у тебя есть волшебная дудочка, которую ей предлагает старичок Боровичок в обмен на кувшинчик, она не В этой сказке дудочка и не девочке Жене, потому что была целая поляна земляники, но вот собирать её было бы некуда, если бы Женя отдала кувшинчик старичку Боровичку. И она оставила кувшинчик себе, в который и собирала землянику.
Чтобы что-либо получить, надо много потрудиться. Например, чтобы собрать землянику, надо за каждой ягодкой нагнуться и положить в кувшинчик. А это и есть труд. И если не лениться, то можно набрать полный кувшинчик. Как гласит пословица: "Терпение и труд, всё перетрут".
Объяснение: