ответ:БАГР|Ъ (12), -А с.
1.Багровый цвет, багрянец:
да радуѥмъсѩ дн(с)ь. ˫ако воси˫а намъ праведноѥ сл҃нце. и ѡ(т) д҃вы х(с)ъ. ˫акоже оубо зорѩмь свѣтлующимсѩ. и багромъ шариющисѩ. Пал 1406, 70а.
2. Пряжа или ткань багрового цвета:
стихарь оубо ѡ(т) багра. по ѡбразоу смоковныхъ листъ. имьже съшивъ прекры собе адамъ.КН 1280, 608г; вси вношаху... ||...на архииерѣискую одежю. жены же багоръ. и червлень прѩдену. ГБ XIV, 205б—в; не бо б҃ъ почиваѥть на синѣтѣ. и багрѣ. но въ плотѩны(х) цвѣтѣхъ. назнамену˫а добротны˫а обра(з). KB к. XIV, 316б; заповѣда ѥму [Моисею] г(с)ь. ˫ако створити ѥму. храмъ скынь˫а и злато(м) и древа негнеюща. сребромъ же и камениѥмъ и всѩкымъ избраниѥмь. вусъсомь же и перфирою и брачною [вм. брачиною] ||=багромъ и синетами. червьленицею же и всѩкымъ прещениѥмь. [вм. пещрениѥмь] Пал 1406, 132в—г.
3. Одежда багрового цвета, первоначально царская:
чл҃вка мѩ соуща посел˫анина ти ц҃рѩ сътворилъ ѥси... въ багъръ мѩ ѡбълкъ ѥси. СбТр XII/XIII, 185 об.; съ багромъ честьнымь и съ златомь и съ инѣми которымі бользньми и труды мытарь сп҃сесѩ. (μετὰ βύσσου!) КР 1284, 213в; порфира ѥже ѥ(с) багоръ. ГБ XIV, 52б; и возведъ очи свои видѣхъ. и се мужь ѡдѣнъ [в др. сп. одѣ˫ань] в багоръ. ЛИ ок. 1425, 101 (1111).
Объяснение:
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
наводнение это опасное стихийное бедствие для всего мира