М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Пьеса а.м. горького «на дне» 1)лука обращается со словами утешения не ко всем ночлежникам. как вы думаете, чем определяется этот выбор? почему, он не пытается утешить клеща?

👇
Ответ:
AlenaRayskaya
AlenaRayskaya
18.07.2022
Лука - пожилой странник, на некоторое время появляющийся в ночлежке. Это человек с богатым жизненным опытом, о чем говориться в словах: «Мяли много, вот и мягок».Лука считает всех людей жалкими, слабыми, не к активной борьбе за свои права и нуждающимися лишь в соболезновании и утешении. Лука- сеятель иллюзий, утешительных сказок, за которые жадно хватились отчаявшиеся люди. Поэтому он и вселяет во всех надежду о светлом будущем.
4,6(71 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
тот22
тот22
18.07.2022

«Простак» Вольтера як дзеркало життя епохи Просвітництва

До якої епохи належить творча діяльність Вольтера? Творчість Вольтера є складовою частиною епохи Просвітництва, яка є філософсько-ідеологічним течією XVIII ст. і позначилася у всіх сферах мистецтва, в тому числі і в літературі. Для епохи Просвітництва були характерними такі завдання: просвіта населення, поширення культури наукового знання, поліпшення життя з до культури. Епоха Просвітництва була характерною боротьбою за владарювання розуму, загальна рівність, починаючи з другої половини XVII ст. в Англії і до XIX ст. в Росії. Класицизм орієнтувався на античні зразки, оспівував природної людини, сентименталізм орієнтувався на культ природних почуттів, частково реалізм, який зображував життя «у формах самого життя» за до створення типових образів. Філософська повість, Психологічний, епістолярний і авантюрний роман, Літературна казка, революційна пісня, політичний памфлет.

Вольтер – Великий французький письменник і вчений-енциклопедист. Автор філософських повістей, драматургії, казок. Особливості творів Вольтера – простий, доступний мову, афористичність, гостра сатира та ін Філософські повісті – найбільш значущі твори Вольтера. Вони мають публіцистичний характер, Де все діє згідно філософського тезису.

Вольтер використовував пригодницько-авантюрні сюжети, східну екзотику, фантастику для опису дійсності. Іронія і сарказм притаманні його творам і служили метою сатиричного зображення феодальної Європи.

Вольтер зіштовхує природної людини, далекого від порядків і умовностей, з так званим «цивілізованим світом». Письменник піднімає теми, які він вважає світовим злом: антимонархічну, антирелігійну і ін Вольтер вважає монархію соціальним злом, висвітлює її деспотизм і беззаконня, а також сатирично описує і представників релігії. Індіанець Гурон, «природна людина», виявляється у Франції, де стикається з цивілізованим світом. Гурон проходить всі стадії перетворення в «цивілізованого» людини: він знаходиться на військовій службі, виявляється в Бастилії, звідки його вивільнила наречена, мадемуазель де Сент-Ів. На відміну від Ж.Ж. Руссо, який вважав «природної людини» шляхом до світлого майбутнього його людства, Вольтер зіштовхує свого героя Гурон з цивілізованим світом, висвітлює всі недоліки і цивілізації, і «природної людини».

Разом з тим Вольтер демонструє складний шлях людини до своєї мрії, коли він може насправді вважати себе людиною. Вольтер вказує людству цей шлях – це культура. Читачі повинні приходити до висновку, що і влада, і освіта, і культура в майбутньому мають бути спрямовані на виховання ідеальної людини. «Історія – це перш за все картина злочинів і нещасть. Натовпи людей зникають на її великої сцені … »Великий письменник епохи Просвітлення, Вольтер розглядає історію народів як історію їх пошкодження цивілізації. Він вважає, що саме цивілізація винна в затьмаренні народу релігією, яка також є наслідком спотвореного історичного шляху народів. Простак як уособлення народу, не зіпсованого цивілізацією. Вольтер ідеалезірует просте життя народів у часи, коли не було ніяких держав. Розум, не зворушений цивілізацією, вважає Вольтер, здатний мислити розумно, вести себе природно. Гурон, який приїхав з глибинки, не вміє і не розуміє нічого: законів так званого «цивілізованого суспільства». Таким він і залишається, не дивлячись на всі старання зробити її громадянином суспільства.

Чи є Простак ідеалом для Вольтера? Оскільки Простак – людина з глибинки, не спотвореної цивілізацією, Простак є ідеальним, не зіпсованим людиною, він не вірить в Бога, не розуміє, навіщо суспільству так багато законів, якщо всі їх порушують. Війна як один з найстрашніших вад, притаманних людській цивілізації Вольтер зображує війну як безглузду боротьбу, наслідком якої є смерть багатьох людей. Читач бачить і сприймає війну очима Простака, який не розуміє, за які примарні цінності вони воюють.

Сучасне суспільство хоча і дуже далеко відійшло від часів Вольтера, але в ньому залишилися недоліки зіпсованого суспільства, описаного великим письменником – жадібність, хабарництво, безпринципність, сластолюбство і ін Поясніть ваше ставлення до недоліків сучасного суспільства, до функцій державних і релігійних установ, до війні як до вирішення розбіжностей. Поясніть ваше ставлення до війни як до засобу вирішення міждержавних проблем.

4,4(100 оценок)
Ответ:
rasukka
rasukka
18.07.2022
После реформы 1861 года многих волновали такие вопросы, как изменилась ли жизнь народа в лучшую сторону, стал ли он счастлив? ответом на эти вопросы стала поэма Некрасова “Кому на Руси жить хорошо”. Некрасов посвятил этой поэме 14 лет своей жизни, начал работу над ней в 1863 году, но она была прервана его смертью. 
    Главная проблема поэмы — проблема счастья, и решение ее Некрасов видел в революционной борьбе. 
    После отмены крепостного права появилось много искателей народного счастья. Одними из таких являются семеро странников. Они вышли из деревень: Заплатова, Дырявина, Разутова, Знобишина, Горелова, Неелова, Неурожайки на поиски счастливого человека. Каждый из них знает, что никто из простого народа счастлив быть не может. Да и какое это счастье у простого мужика? Вот ладно поп, помещик или князь. Но для этих людей счастье заключается в том, чтобы жилось им хорошо, а на остальных наплевать. 
    Поп видит свое счастье в богатстве, покое, чести. Он утверждает, что напрасно странники считают его счастливым, нет у него ни богатства, ни покоя, ни чести:
    ...Иди — куда зовут! 
    ...Законы, прежде строгие 
    К раскольникам, смягчилися. 
    А с ними и поповскому 
    Доходу мат пришел.
    Помещик видит свое счастье в неограниченной власти над мужиком. Утятин счастлив тем, что ему все повинуются. Никого из них не волнует народное счастье, они жалеют, что теперь имеют над мужиком меньше власти, чем прежде. 
    Для простого народа счастье состоит в том, чтобы был урожайный год, чтобы все были здоровые и сытые, о богатстве даже и не думают. Солдат считает себя счастливым потому, что он был в двадцати сраженьях и остался жив. Старуха счастлива по-своему: у нее родилось реп до тысячи на небольшой гряде. Для крестьянина-белоруса счастье в хлебушке:
    ...Досыта у Губонина 
    Дают ржаного хлебушка, 
    Жую — не нажуюсь!
    С горечью выслушивают странники этих крестьян, но безжалостно прогоняют любимого раба князя Переметьева, который счастлив тем, что болеет “благородной болезнью” — подагрой, счастлив тем, что:
    С французским лучшем трюфелем 
    Тарелки я лизал, 
    Напитки иностранные 
    Из рюмок допивал...
    Выслушав всех, решили, что напрасно они водку разливали. Счастье-то мужицкое:
    Дырявое с заплатами, 
    Горбатое с мозолями...
    Счастье-то мужицкое состоит из несчастьев, а они хвалятся им. 
    Среди народа есть такие, как Ермил Гирин. Его счастье заключается в народу. За всю свою жизнь он ни копеечки лишней не взял у мужика. Его уважают, любят простые 
    мужики за честность, доброту, за то, что не безразличен к мужицкому горю. Дед Савелий счастлив тем, что сохранил человеческое достоинство, Ермил Гирин и дед Савелий достойны уважения. 
    По-моему, счастье — это тогда, когда ты готов ради счастья других на все. Так возникает в поэме образ Гриши Добросклонова, для которого счастье народа есть свое собственное счастье:
    Не надо мне ни серебра, 
    Ни золота, а дай господь, 
    Чтоб землякам моим 
    И каждому крестьянину 
    Жилось вольготно-весело 
    На всей святой Руси!
    Любовь к бедной, больной матери перерастает в душе Гриши в любовь к своей Родине — России. Он в пятнадцать лет решил для себя, чем будет заниматься всю жизнь, для кого будет жить, чего добьется. 
    В своей поэме Некрасов показал, что народ далеко еще от счастья, но есть люди, которые будут всегда стремиться к нему и добьются, так как их счастье — это счастье для всех.
4,6(95 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ