духовный собиратель народа, с которым связаны культурный идеал святой руси и возникновение духовной культуры (и культуры вообще)[1]. "ангел-хранитель россии" (п. флоренский)[2]. письменного наследия не оставил, однако известны его духовные наставления[3].
известен также как представитель деятельного исихазма, основоположник старчества[1] и возобновитель монашеского общежития[⇨], которое идёт от антония и феодосия печерских.
с xv века почитается православной церковью святым в лике преподобных[⇨] и считается величайшим подвижником земли . с древних времён почитается православными, в том числе старообрядцами. считается покровителем учащихся.
до начала xx века почитание сергия радонежского ограничивалось почти исключительно территорией руси, однако после революции 1917 года оно распространилось далеко за её пределы, что стало заслугой эмиграции[4].
в 1940 году папа пий xii признал допустимым почитание святых восточной церкви, канонизированных до ферраро-флорентийского собора, включая сергия радонежского, — в первую очередь греко-католиками. с 1969 года по распоряжению папы павла vi имя преподобного сергия включено в богослужебный календарь римско-католической церкви[5].
дни памяти у православных, старообрядцев и восточных католиков:
25 сентября (8 октября) — преставле́ние (кончина);
5 (18) июля — обре́тение мощей.
в православной церкви имеются и другие дни памяти[⇨].
в приходах западных обрядов римско-католической церкви и в церквах сообщества день памяти — 25 сентября по григорианскому календарю
ответ:П’єса «Синій птах» написана у період, коли М. Метерлінк від символіста до «театру смерті» прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І сенс п’єси в тому, аби показати людству філософський сенс буття, красу сьогоденного життя і його велич. Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров’я і щастя. Що і змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея зуміє розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов’язківо, навчитися бачити те, що «не на виду». І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди життям кожна людина. Їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, садами Блаженств і Царством Майбутнього.
Діти дізнаються, що за померлих треба молитися, бо «молитися — значить згадувати». Таїнство смерті таке ж велике, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо впустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принесенні щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися дітьми.
Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажані змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс життя— зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який сенс у тому, що ти живеш, тому,що життя — вічне.
Моріс Метерлінк був тією людиною, яка створила символістський «театр». Ось тепер можемо говорити про пошуки щастя героями «Синього птаха». Зрозуміло, що цій феєрії передував складний творчий і духовний шлях, якщо на зміну йому, де всім керує Невідоме, тобто невидимі й невідомі фатальні сили, наміри яких таємні,невідомі. Зрештою, це була Смерть, до якої прислухалися усі особи, що лише чекали.
І ось читачеві і театру пропонується твір, у якому нема відчуття приречеті, герої якого не чекають, а діють і змінюють насамперед свій духовний світ. Через те більша частина дійових осіб є символами духовної діяльності людини, як такої або творчого начала.
Так, Душа Світла відправляється на пошуки Синього птаха щастя родини, яку б ніхто не назвав заможною, у супроводі Душ Вогню, Води, Цукру і двох створінь, які вже давно супроводжують людину на її шляху. Душі дітей не примітивні і багато що пізнали.
Чарівний діамант допомагає дітям на їхньому шляху. І той шлях — найнебезпечніший, яким проходить людина. Це шлях самовиховання. Одна за одною змінюються картини. Із злиденної хижі дроворуба ми потрапляємо до розкішних покоїв феї, аби зустрітися з надбаннями ще первісних людей — вогнем, водою, хлібом, цукром, першими свійськими тваринами. Спершу, як і слід було чекати, на шляху самопізнання ми звертаємося до наших згадок… Страшна демонстрація материнської долі бідних для мене повністю знімає ідилічний настрій картини: семеро померлих дітей один за одним виходять на кінець.
Заглиблення у подальше приводить маленьких людей до жахів і темних поривань людської, отже, і їхньої, психіки. Спіймані тут Сині птахи не витримують світла. «Ліс» особистості недалеко пішов від «лісу» природи, який намагався засудити людину, якій, проте, не під силу її перемогти. Відкриття Діаманта кладовище запевняє хлопчика й дівчинку, що смерті нема.
Проте і світло можна затьмарити — є блаженства різні за сутністю, і якщо зірвати маски, виглядають, як чудовиська. І тільки й радості Розуміти, Бачити, Не боятися, так само, як Материнська Любов, істинні. Найтрагічніші символи, мабуть, у блакитному палаці, де чекають на життя, про нього все заздалегідь, ненароджені діти…
І тому повертаємось до хижі дроворуба, так і не знайшовши Синього птаха. І щось подібне було вже тільки ще до початку його мандрів. Він передасть його дівчині-сусідці, а та не утримає Птаха щастя. Може, тому, що щастя не можна вибрати або отримати у подарунок. За ним треба йти. Даремно звертається до глядачів Тільтіль:
Ми дуже вас якщо хтось із вас його знайде, то нехай принесе до нас,він нам потрібний для того, щоб стати щасливими у майбутньому…
Предыдущие Сочинения: Проблема людських можливостей пізнання Царини Невідомого
Следующие Сочинения: Проблема морального максималізму в драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»
Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » «Синій птах» М. Метерлінка - п’єса про сенс буття . Литературные сочинения!
Объяснение:
ЧЕТВЕРОНОГИЕ ДРУЗЬЯ
В дачном поселке все фонарные столбы обклеены объявлениями. Даже когда наступает зима и жизнь здесь замирает, маленькие поблекшие листочки продолжают сообщать, что "сдаются две комнаты с террасой", "продается детская коляска", "требуется няня", "имеются клубничные усы "Наполеон" и "учительница-пенсионерка дает уроки английского языка". Эти объявления, сделавшие свое дело, никто не читает, и они напоминают газету, в которой все новости давно устарели.
По узкой дорожке, протоптанной в глубоком снегу, шел мальчик в валенках с подшитыми кожей задниками и в меховой шапке, которая налезала на переносицу и грозила закрыть глаза. Мальчик возвращался из булочной и в согнутой руке нес два кирпичика хлеба. Хлеб был теплый, и мальчик грел об него маленький широкий нос и подбородок со впадиной.
Светило солнце, красное от мороза. Со стороны леса тянул леденящий сквознячок. Покрытые густым инеем провода свисали белыми шершавыми канатами. Под ногами мальчика весело похрустывал снег. А теплый хлеб как бы попал к нему прямо из жаркого лета.
Вдруг мальчик услышал слабый шорох. Он остановился, прислушался, огляделся и увидел, что на столбе отклеился верхний уголок бумажки и шуршит, как бы призывая прохожих прочитать, что написано. Мальчик хотел было идти дальше, но бумажка слала ему свой настойчивый сигнал. Он сошел с тропки и, сделав несколько шагов по глубокому снегу, подошел к фонарному столбу. На объявлении с оторванным уголком было написано: "Продается старая лошадь. Красносадская, 113".