Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
ответ:Для Л. Толстого природа – это высшая мудрость, олицетворение нравственных идеалов
и истинных ценностей. Человек «естественный» , близкий к природе, был идеалом писателя. Поэтому одной из важных характеристик героев Толстого является их отношение к природе. Она органично входит в жизнь «ищущих» героев Л. Н. Толстого, переплетается с их мыслями и переживаниями, иногда переосмыслить, пересмотреть свою жизнь и даже изменить ее.
Толстой часто использует пейзаж для анализа душевного состояния князя Андрея. Духовная красота Наташи Ростовой, поэтичность ее натуры проявляются в отношениях героини к природной стихии. Как прекрасна и непосредственна Наташа, любующаяся красотой ночи в Отрадном: «Соня, Соня!... Ну, как можно спать! Да ты посмотри, что за прелесть!... Ведь эдакой прелестной ночи никогда, никогда не бывало... »
Описание лунной ночи в Отрадном, которой любуются одновременно князь Андрей и Наташа, эмоционально и романтически приподнято.
Природа часто героям узнать свое состояние, разобраться во всем (небо над Аустерлицем, описание Дуная, образ дуба) , показать всю бессмысленность мечтаний о славе и подвиге. На поле брани перед лицом смерти князь Андрей понял, что кумиры и слава далеки от истинного смысла жизни. «Над ним не было ничего уже, кроме неба, – высокого неба, не ясного, но все-таки неизмеримо высокого, с тихо ползущими по нему серыми облаками.. . Да! все пустое, все обман, кроме этого бесконечного неба. Ничего, ничего нет, кроме его. Но и того даже нет, ничего нет, кроме тишины, успокоения. И слава Богу! » Видя теперь так близко своего кумира – Наполеона, князь Андрей понимает всю ничтожность этого «маленького человека» , которому он подражал. Все это мелко и незначительно по сравнению с тем, что происходит между его душой и этим высоким небом. Андрей находит истинный смысл жизни в служении семье, воспитании сына. Князь Болконский считает, что его жизнь кончилась. Нет никакой надежды на счастье.
Как бы вторя его мыслям, старый мощный дуб стоит в распустившейся березовой роще. Его сучья-палки торчат в разные стороны, уродливые на фоне молодых березок. Дуб как бы говорит: «Весна, и любовь, и счастье! И как не надоест вам все один и тот же глупый, бессмысленный обман!. . Нет ни весны, ни солнца, ни счастья...» . «Да, он прав, тысячу раз прав этот дуб, – думал князь Андрей, – пускай другие, молодые, вновь поддаются на этот обман, а мы знаем жизнь, – наша жизнь кончена! » И Андрей решает жить тихо и спокойно, доживать свой век, никому не делая зла, заботясь о близких, выполняя свой отцовский долг.
Но после посещения Отрадного и знакомства с Наташей образ мыслей князя Андрея меняется. Ночной разговор Наташи с Соней, нечаянно подслушанный князем, раскрывает ему душу этой девушки. Ее восторженность и восхищение жизнью невольно передаются Болконскому. Он начинает понимать ценность жизни, каждого ее мгновения. На обратном пути он видит тот же дуб, но уже другой. «Старый дуб, весь преображенный, реображенный, раскинувшись шатром сочной, темной зелени, млел чуть колыхаясь в лучах вечернего солнца. Ни корявых пальцев, ни болячек, ни старого горя и недоверия – ничего не было видно. “Да это тот самый дуб”, – подумал князь Андрей, и на него вдруг нашло беспричинное весеннее чувство радости и обновления» .
Замечательное описание осенней природы связано с картиной охоты в Отрадном.
Эта русская поздняя осень возбуждает в человеке какую-то внутреннюю духовную силу. Кроме того, она созвучна страстному увлечению людей охотой, музыкой, плясками, которые Толстой изображает в романе с большим мастерством.
Следует отметить, что только лучшие герои Толстого близки природе, чувствуют свою связь с ней. Отрицательные персонажи далеки от природы, от всего естественного и прекрасного. В романе "Война и мир" читатель ни разу не увидит Элен, Анну Павловну, Жюли Карагину, князя Василия на лоне природы, так как это не их стихия. Они не любят природу, не понимают ее высокого смысла.
Объяснение:
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Композиція виражає взаємини, взаємозв'язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору в зображення і компонування художнього світу (розповідь, оповідь, опис, портрет, пейзаж, інтер'єр, монолог, діалог, полілог,репліка, ремарка) і кутів зору суб'єктів художнього твору (автора, розповідача, оповідача, персонажів).