Игорь бежит из плена. В этом ему половчанин Овлур, который свистнул за рекой. Игорь полетел к Донцу соколом. Донец приветствовал князя . А за ним кинулись враги - Кончак и Гзак, но природа им не и даже их злой умысел ( они хотели убить сына Игоря) не осуществился. Ярчайшее солнце приветствует Игоря, который едет к Богородице Пирогощей. Все окончилось хорошо : Игорь и Всеволод живы и здоровы и к подвигам готовы.
Отец Володи с раздражением наблюдал за Чечевицыным, чувствуя плохое влияние этого мальчика на своего сына. Путаницей в назывании его фамилии он как бы подчеркивал неуважение к этому мальчику. Сам же Чечевицын именовал себя Монтигомо Ястребиный Коготь, вождь непобедимых. Решимость мальчиков строилась более всего на их невежестве и самоуверенности. Но все же Чечевицыну удалось уговорить Володю. Вот как это описано в рассказе: «И Чечевицын, чтобы уговорить Володю, хвалил Америку, рычал как тигр, изображал пароход, бранился, обещал отдать Володе всю слоновую кость и все львиные и тигровые шкуры». Он рычал так, «что, стоя за дверями, в самом деле можно было подумать, что это тигр или лев».
Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.
Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. «Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — про то скарб для нас!» — стверджує він.
Уже з перших хвилин комедії Журден надзвичайно комічний. Він викликає лакеїв для того, щоб продемонструвати, що вони в нього є, і не знає, як з ними поводитися.
Пан Журден хоче одягатися так, як одягається «все вельможне панство». Костюм, химерний і недоладний, який пошив пану Журдену кравець, викликає в учителів улесливе схвалення, а в дружини та служниці — насмішки.
