Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Объяснение:
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
Объяснение:
Жила в одном селении бабушка Чачакан-Чачакан. Как-то раз зимой пошла она к реке за водой. Подошла к проруби, видит — прорубь ледком затянуло. Пробила бабушка лёд, льдинки в сторону отвела и целое ведёрко воды зачерпнула. За ним и второе. А ведёрки у бабушки красивые были — из бересты, с узорами по закраинкам. Взяла бабушка оба ведёрка в руки, домой пошла. Да поскользнулась на гладком льду, упала у самой проруби и всю воду пролила. А утро морозное было. Пока бабушка охала да кряхтела, да вставать собиралась — подол-то у неё ко льду и примёрз. Никак бабушке не подняться. Смотрит — кто бы ей Поглядела она на солнце, которое только-только взошло, и спрашивает: — Солнце, солнце, не ты ли всех на свете сильнее? — Да, бабушка, я очень сильно. Да только меня чёрная туча закрыть может. Бабушка — к туче. — Туча, туча, не ты ли всех на свете сильнее? — Да, бабушка, у меня силы много. Да только меня ветер унести может. Бабушка — к ветру: — Ветер, ветер, не ты ли всех на свете сильнее? — Да, бабушка, я очень силен. Но мне гора может путь преградить. Глядит бабушка на каменную гору и спрашивает: — Гора, гора, не ты ли всех на свете сильнее? — Да, бабушка, я очень сильна. Да только меня человек расколоть может. Бабушка — к прохожему: — Человек, человек, не ты ли сильнее всех на свете? — Да, бабушка, я очень силён. Да только я огня боюсь. Бабушка — к огню: — Огонь, огонь, не ты ли на свете всех сильнее? — Да, бабушка, я очень силён. Да только меня вода залить может. Бабушка — к воде: — Вода, вода, не ты ли всех на свете сильнее? — Да, бабушка, я очень сильна. Да только меня земля выпить может. Бабушка — к земле: — Земля, земля, не ты ли всех на свете сильнее? — Да, бабушка, уж я-то наверное сильнее всех! Рассердилась бабушка: — Так отпусти ты мою юбку! Чего ты её держишь?! Дёрнула она своё платье — а оно уж оттаяло. Встала бабушка Чачакан-Чачакан на ноги, вёдра в руки взяла, набрала снова воды и домой пошла. Пришла. Внукам чай вскипятила. Чай пить сели. С бубликами. С сахаром. На свете так много интересного, правда, малыш? И обо всём нужно немедленно узнать: а почему? а отчего? а зачем?