Відповідь:"Його звали лицар Айвенго; незважаючи на молодість, жоден з його соратників не перевершив Айвенго в мистецтві володіння зброєю. "
"всі побачили гарні, хоч засмаглі від сонця риси двадцятип'ятирічного юнака з густими русявими кучерями. Обличчя його було бліде, мов смерть, і де-не-де поплямоване кров'ю"
Ровена - до Айвенго: "Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло".
"Чим більше перешкод і труднощів, тим більше слави попереду."
"Ревеко, люба Ревеко! — вигукнув Айвенго. — Це зовсім не жіноча справа. Не наражай себе на небезпеку, тебе можуть поранити чи вбити, і я все життя мучитимусь усвідомленням, що це сталося через мене. Принаймні візьми отого старого щита, прикрийся ним і постарайся якомога менше висуватися за віконну решітку."
"— Але подумайте про ваше королівство, государю, — заперечив Айвенго, — вашому королівству загрожують розпад і міжусобна війна, а вашим підданим — незчисленні лиха, якщо вони втратять свого монарха в одній із тих сутичок, у які вам вгодно втручатися кожен Божий день, на кшталт тієї, від якої ви щойно врятувались." "— Я не хочу ні користуватися його обладунком, ні віддавати його тіло на поталу, — сказав лицар Айвенго. — Він боровся за віру християнську. А нині він упав не від руки людської, а з волі Божої. Але нехай його поховають тихо і скромно, як личить загиблому за неправе діло. "
"Айвенго довго й щасливо жив з Ровеною, бо з ранньої юності їх зв'язували узи взаємної любові. І кохали вони одне одного ще більше тому, що зазнали стільки перешкод до свого з'єднання."
В «Песне...» Лермонтов рисует красочные картины быта и нравов России эпохи Ивана Грозного.В первой части произведения перед читателем предстает картинацарского пира, на котором присутствуютбояре, князья и опричники. Здесь же упоминается Малюта Скуратов – жестокий сподвижник государя (царь, обращаясь к Кирибеевичу, напоминает ему, что тот выходец из этой семьи).
Во второй части «Песни…» рассказывается о жизни купечества. Лермонтов описываетторговлюкупца Калашникова на гостином дворе близ Кремля. Далее рассказывается осемейной жизникупца. Лермонтов в точности укладсемейной жизни. Муж считался главой семьи. Жена должна была во всем ему повиноваться. Главное назначение женщины состояло в том, чтобы хранить домашний очаг, вести хозяйство, воспитывать детей. Единственным местом, которое жена могла посещать без сопровождения мужа, была церковь.
Лермонтов раскрыл смысл родственных отношенийв ту эпоху. Родовая честь охранялась вековой традицией. Нанеся оскорбление Калашникову, Кирибеевич нанес оскорбление всему его роду. В этом смысл разговора Калашникова с братьями.
В третьей части поэмы рисуются молодецкие забавы – кулачные боина Москве-реке, которые были необычайно популярны во времена Ивана Грозного.
Основные проблемы «Песни…» Две точки зрения на основной конфликт.
