Звичайно, "Леді Макбет" - це морально важкий твір про наслідки любові вічно самотньої жінки. Кожне вбивство описано детально. Любов не була поривом почуттів в житті головної героїні, вона була замкнута в собі і нудна, проводила весь час вдома і байдикував. Катерина Львівна розуміла, що любов - це якась характеристика людини, яка повинна бути у всіх, в тому числі і у неї. Але тоді вона не усвідомлювала, до чого доведуть її такі міркування.
Сергій, будучи її спільником, ховаючи разом тіло свекра, йшов на злочини заради наживи. А ось Катерина була одержима, її було не зупинити. Після цього вбивства вона відчула себе господинею в домі, віддавала всім розпорядження, але при цьому Сергій був завжди при ній. Заради нього і їх любові вона була готова на все. Що вона і підтверджує тим, що йде у нього на поводу і не сміє сказати слова проти. Коли в їх будинок приїхав Федя, ініціатором вбивства став Сергій.
Він вселив жінці те, що хлопчик - перешкода до їх сімейному щастю. На його думку, хлопчик зруйнує їх союз. Образ Феді - один із значущих в нарисі "Леді Макбет Мценського повіту", аналіз якого ми проводимо. Разом з хлопчиком вмирає і душа Катерини. Вона вирішується на жорстоке вбивство, навіть будучи вагітною. Здійснюючи вбивство за вбивством, в портреті Сергія помічаються зміни, такі як тремтіння губ, тремор підборіддя і інші, а ось Катерина залишається абсолютно бездушною. Але ось в розв'язці нарису сама Катерина стає жертвою, і її навіть шкода. Вона вже нікого не любить, в тому числі і себе.
Наверно главная мысль сказки заключается в том,насколько может быть велико и добро сердце,маленького человека. Нам показывают в этой сказке,что является главным в нашей жизни. «Люди на твоей планете выращивают пять тысяч роз в одном саду… и не находят того, что ищут…» . А «главнейшего глазами не увидишь… Это как с цветком. Если ты любишь цветок, который растет где-то на звезде, - ночью тебе приятно смотреть на небо. Все звезды расцветают» - говорил маленький принц. Смысл таков - самого главного, глазами не увидишь. Принц научился доверять, тут и нам показывают, что нужно доверять друзьям и быть ответственными за тех кого приручили (животные) или приблизили к себе. Также описывается и отношения взрослых и детей. Книгу невозможно просто взять и анализировать,она полна радостей и грусти,любви и ненависти. Так думаю я и есть множество разных мыслей и аргументов на эту тему, но я считаю смысл таковым.
Среди наиболее талантливых и знаменитых поэтов XIX в. особое место принадлежит Федору Ивановичу Тютчеву. Тургенев так писал о нем в одном из журналов того времени: "О Тютчеве не спорят: кто его не чувствует, тем самым доказывает, что он не чувствует поэзии".
Невзирая на то, что количество поэтических текстов у Тютчева относительно мало, качество их поражает своей глубиной, мудростью и красотой. Тютчева от всех прочих поэтов отличает присутствие философских размышлений в его произведениях: ему всегда хотелось понять окружающий мир, вникнуть в его суть.
Поэт, постоянно размышлявший над ценностями вечными, непреходящими, в реальной жизни жил ощущениями, которые ему дарила любовь к женщине... Относясь к земным проблемам несколько отстранение и легкомысленно, Тютчев знал истинную цену повседневных душевных переживаний и метаний. Через многие его стихотворения "красной нитью" проскальзывает одна тема, главная мысль которой заключается в словах: "Все проходит...". Возможно, поэтому так много трагичных ноток в его стихотворениях.
Среди замечательных поэтических текстов Тютчева моим любимым является стихотворение "Не знаю я, коснется ль благодать...". Не хотелось бы подробно анализировать этот текст, в него надо вникнуть, прочувствовать. Данное стихотворение было написано в 1851 г., но более двадцати лет оставалось никому не известным. Стихотворение посвящено жене Федора Ивановича - Эрнестине Федоровне Тютчевой. Но именно в это время в душе поэта зарождалась сильнейшая любовь к Елене Александровне Денисьевой.
Все стихотворение является свидетельством неукротимого желания, поиска земной благодати. Все эти потребности пробуждаются в тот момент, когда душа находит себя в "духовном обмороке". Кажется, что внутренний мир Тютчева и его лирики таит в себе какое-то предчувствие, томится ожиданием... Мысли и сознание самого автора как бы мечутся меж двух огней.
Звичайно, "Леді Макбет" - це морально важкий твір про наслідки любові вічно самотньої жінки. Кожне вбивство описано детально. Любов не була поривом почуттів в житті головної героїні, вона була замкнута в собі і нудна, проводила весь час вдома і байдикував. Катерина Львівна розуміла, що любов - це якась характеристика людини, яка повинна бути у всіх, в тому числі і у неї. Але тоді вона не усвідомлювала, до чого доведуть її такі міркування.
Сергій, будучи її спільником, ховаючи разом тіло свекра, йшов на злочини заради наживи. А ось Катерина була одержима, її було не зупинити. Після цього вбивства вона відчула себе господинею в домі, віддавала всім розпорядження, але при цьому Сергій був завжди при ній. Заради нього і їх любові вона була готова на все. Що вона і підтверджує тим, що йде у нього на поводу і не сміє сказати слова проти. Коли в їх будинок приїхав Федя, ініціатором вбивства став Сергій.
Він вселив жінці те, що хлопчик - перешкода до їх сімейному щастю. На його думку, хлопчик зруйнує їх союз. Образ Феді - один із значущих в нарисі "Леді Макбет Мценського повіту", аналіз якого ми проводимо. Разом з хлопчиком вмирає і душа Катерини. Вона вирішується на жорстоке вбивство, навіть будучи вагітною. Здійснюючи вбивство за вбивством, в портреті Сергія помічаються зміни, такі як тремтіння губ, тремор підборіддя і інші, а ось Катерина залишається абсолютно бездушною. Але ось в розв'язці нарису сама Катерина стає жертвою, і її навіть шкода. Вона вже нікого не любить, в тому числі і себе.