Плюшкин-самый ничтожный из всех,алчный и скупой,трясущиёся над каждой вещью,заставляю всех жить впроголодь.Предложение продажи вызвало удивление у Плюшкина.В глазах засветилась радость, сменившаяся подозрением.Торг по мелочам,Плюшкин не в курсе реальной жизни и цен,но в нём проснулся делец.Он прибедняется, вымаливая копейки у Чичикова.Лесть Чичикова безуспешна,даже коню не предложат сена,а продать и повесить все издержки купчей Плюшкин готов.Жалкий старик вызывает отвращение у Чичикова,но он готов на всё,ради покупки "мёртвых душ".Сделка завершается успешно,алчный старик отдаёт списки беглых и умерших крестьян Чичикову за копейки. Чичиков с брезгливостью и осуждением покидает дом Плюшкина, неприятное,тягостное ощущение заглушает только радость успешной сделки.
Професор Хіггінс — це чоловік років п'ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. Постійно чимось невдоволений, розлючений і на перший погляд здається невихованим. До Елізи, дикунки і неосвітченої квіткарки, спочатку ставився зверхньо. Його манера поведінки і методи "навчання" викликала у дівчини відразу. Людяність і толерантність - поняття, несумісні з Хіггінсом, тим не менше, у нього жага до знань, тож цілком негативним професора назвати не можна.
На світському рауті Хіггінс показує "світлу" сторону: вишукана мова, манери, вміння показати себе з кращого боку. Одразу після закінчення експеременту, результат якого виявився для Хіггінса цілковитою несподіванкою, він втрачає інтерес до Елізи. Байдуже, як складеться доля Елізи, парі він виграв. Тож, як ми бачимо, професор, як правило, розглядає людей виключно як засоби досягнення мети.