“Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера”
Мені дуже сподобалося саме цей твір. Він добре розповідає про дитинство, про пригоди хлопців у часи, коли весь світ навколо настільки цікавий і захоплюючий і коли так хочеться дізнатися якомога більше корисної інформації про весь цей світ. Такий стан і ставлення до життя абсолютно нормальний, логічний і послідовний. Дитинство створено саме для того, щоб пізнавати світ навколо, черпати з нього інформацію, вчитися думати і робити правильні висновки щодо життя. Головна дійова особа твору веде розповідь від першої особи, а саме це Сергій Стеценко, який пройшов дуже захоплююче дитинство зі своїм другом Дмитром
Омельчуком. Саме з цієї причини мені і сподобався цей герой – він займався тим, чим і потрібно в його віці. Думається, що всі ті пригоди, які сталися з ним в його дитинстві, стали для нього в цілому надзвичайно корисними, справили істотний вплив на його подальший розвиток і дуже до в майбутньому.
Втім, варто відзначити, що діти, як і дорослі люди, бувають дуже різними. Серед них зустрічаються і негідники, і ті, хто обманює, псує своїх близьких, робить їх життя більш складним. Дуже багато серед людей і брехунів. Якби головний герой твору був таким, він ніколи і ні за що б мені не сподобався. Але він таким, звичайно, ніколи не був. Навпаки, Сергій був чесною і відкритою людиною, він не боявся визнавати реальність і вже точно нікого сильно не обманював. Крім того, йому та його другові Дмитру також було притаманна й інша надзвичайно важлива якість – вони були людьми дуже сміливими. В кінці твору, коли виник ризик утоплення того, хто розігрував їх і хотів налякати, вони зовсім не зникли де б то не було, вони сміливо кинулися йому на до , тим самим практично врятували його життя.
У кожному літературному творі можна виділити певних людей, які викликають симпатію й інтерес. Але серед всіх їх найбільш улюбленим мною героєм є Сергій Стеценко. Він володіє безліччю корисних людських якостей, а тому й викликає таке приємне ставлення.
В то лето я снимал комнату в маленьком деревянном домике тёти Оли. Однажды она решила посадить цветы и попросила меня разрыхлить землю на клумбе. Работая лопатой, я поинтересовался: почему моя хозяйка никогда не украшает клумбу маками, ведь это такие красивые цветы. Тётя Оля ответила, что считает мак не цветком, а овощем, который сеют на грядке, вместе с луком и огурцами. Цветёт он дня два — «пыхнул и сразу сгорел» — а потом его некрасивая маковка весь вид портит.
Несмотря на мнение хозяйки, я «всё-таки сыпанул щепотку мака на самую середину клумбы». Большую часть ростков мака тётя Оля выполола, оставила только три цветка в угоду хорошему жильцу.
Затем я уехал по делам и вернулся через две недели. Тётя Оля угостила меня домашним квасом, который так любил её сынАлексей — лётчик, погибший во время войны. Портрет юноши в лётной форме висел в моей комнате.
Клумба тем временем расцвела. Её украшали яркие цветы, а в центре полыхали маки.
Прочая «цветочная аристократия» померкла рядом с ними.
Два дня пламенели маки, а на третий день отцвели. Тётя Оля задумалась: раньше она не замечала, что короткое, но яркое цветение маков похоже на иную человеческую жизнь. Я вспомнил, что её сын Алексей погиб, спикировав в своём маленьком истребителе-«ястребке» на тяжёлый фашистский бомбардировщик.
Переехав на другой конец города, я изредка навещал тётю Олю. Мы пили чай за столиком под кустом жасмина, а рядом полыхала клумба, усеянная маками. Одни цветки уже осыпались, а другие ещё только поднимали тугие бутоны, «чтобы не дать погаснуть живому огню».
Стимул-причина,цель,заинтересованность в совершении чего либо.