оїм улюбленим оповіданням Едгара По є «Золотий жук». Воно присвячене розповіді про дешифровку старовинного рукопису, майстерно виконану Леграном. Автор повідомляє, що колись Легран був дуже багатою людиною, але фортуна відвернулася від нього, і він, мало не жебраком, стомлений життям у великому місті, поселився на се-лівановому острові. Якось під час прогулянки узбережжям із своїм служником Юпітером він знаходить золотого жука і шматок пергаменту, котрі згодом послужили ключем для знаходження скарбу. Оскільки Легран був людиною обізнаною, добре розумівся на фізиці, хімії, непогано знав історію і навіть докладно вивчив життя капітана піратів Кіда, ці знахідки не давали йому спокою. Весь час він аналізував, що саме можуть приховувати знайдені речі, проте був впевнений в одному - за всім цим стоїть скарб. Піднісши пергамент до вогню, Легран побачив, як під впливом тепла на ньому з’явилася криптограма із зображенням черепа і низкою цифр. Завдяки величезній витримці, логіці мислення, порівнянням і логічним висновкам, а головне - старанності він зміг дешифрувати піратські знаки. Дуже цікаво ігати за ходом думки головного героя, але ще цікавіше дізнатися, що винагородою за величезний труд йому дістався досить великий скарб пірата Кіда.
Остапу был на роду написан «битвенный путь и трудное знание вершить ратные дела». В нем были заметны наклонности будущего вождя. «Крепостью дышало его тело, и рыцарские его качества уже приобрели широкую силу льва». Но судьбой не суждено было Остапу стать великим полководцем и вождем. В битве под Дубно он попал в плен и, претерпев страшные пытки, был казнен на площади Варшавы. Остап – воплощение преданности вере, долгу и товарищам. Андрий – полная противоположность своего старшего брата. Он весь погружался в «очаровательную музыку пуль и мечей». Он не знал что такое значит рассчитывать заранее свои или чужие силы. Под воздействием своих чувств был не только героически сражаться, но и предать своих товарищей. Любовь к прекрасной панночке погубила младшего сына Тараса. Поддавшись чувствам он забыл любовь к Родине и долг перед товарищами, и пуля, выпущенная рукой родного отца со словами: «Я тебя породил, я тебя и убью», оборвала молодую жизнь Андрия.
оїм улюбленим оповіданням Едгара По є «Золотий жук». Воно присвячене розповіді про дешифровку старовинного рукопису, майстерно виконану Леграном. Автор повідомляє, що колись Легран був дуже багатою людиною, але фортуна відвернулася від нього, і він, мало не жебраком, стомлений життям у великому місті, поселився на се-лівановому острові. Якось під час прогулянки узбережжям із своїм служником Юпітером він знаходить золотого жука і шматок пергаменту, котрі згодом послужили ключем для знаходження скарбу. Оскільки Легран був людиною обізнаною, добре розумівся на фізиці, хімії, непогано знав історію і навіть докладно вивчив життя капітана піратів Кіда, ці знахідки не давали йому спокою. Весь час він аналізував, що саме можуть приховувати знайдені речі, проте був впевнений в одному - за всім цим стоїть скарб. Піднісши пергамент до вогню, Легран побачив, як під впливом тепла на ньому з’явилася криптограма із зображенням черепа і низкою цифр. Завдяки величезній витримці, логіці мислення, порівнянням і логічним висновкам, а головне - старанності він зміг дешифрувати піратські знаки. Дуже цікаво ігати за ходом думки головного героя, але ще цікавіше дізнатися, що винагородою за величезний труд йому дістався досить великий скарб пірата Кіда.
Объяснение: