Объяснение:
Нещодавно на уроках світової літератури ми познайомились із твором Астрід Ліндгрен "Міо, мій міо". У цьому творі розповідається про пригоди одного хлопчика в Далекій країні. Ця книжка захопила мене з перших сторінок, як і інші твори цієї майстрині слова.
Головні герої казкової повісті постійно борються зі своїми страхами, мають жагу справедливості, за яку активно борються. Міо одержує перемогу над Като, діти стають вільними. Усі повертаються додому, а у країні панує щасливе життя. Мені сподобалось, що твір має щасливий кінець, адже це породжує віру у те, що і в нашому світі добро нарешті переможе зло.
1) Мужичок в мешочек и золотая курочка.
2) После смерти родителей Настя и Митраша остаются вдвоём, им приходится самим заниматься нелёгкими взрослыми делами по хозяйству. Дети во всём подражают взрослым и своим родителям: Настя встаёт рано, готовит обед, Митраша справляется с мужскими обязанностями. Удивительно в их жизни то, что в таком возрасте (Насте было 12 лет, а Митраше чуть больше 10) дети не испугались взрослой жизни, а проявили усердие и трудолюбие. Кроме того, удивляет, как дружно жили брат с сестрой, они любили и уважали друг друга.
3) Дети решили отправиться собирать ягоду к Слепой Елани.
4) Митраша хотел идти на север, потому что так ему говорил отец, когда был жив
5) Мужичок в мешочке" хорошо помнит отцовские слова:
"В лесу эта стрелка тебе добрей матери:
...небо закроется тучами и по солнцу в лесу ты
ориентироваться не сможешь, пойдешь наугад-
ошибешься, заблудишься..."
