М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
anickava
anickava
23.06.2020 19:07 •  Литература

Сочинение на тему (послание учителя)

👇
Ответ:
kristinaлсп
kristinaлсп
23.06.2020
Утром я как всегда иду в школу.Захожу в раздивалку, снимаю куртку, и тут меня зовёт моя классная руководительница(ф. и. твоей класухи).У нее была огромное Утром когда она зашла в наш класс возле доски не окозалось мела, и меня попросили сходить за мелом га 3 этаж. Я непременно согласился с ее посланием. Быстро до звонка сходил за мелом.
4,7(57 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
mrmolchanov201
mrmolchanov201
23.06.2020

Мазепа Байрона

Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.

Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.

Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".

Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями. Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.

У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.

Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.

У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.

Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.

Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".

Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.

І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.

Мазепа Пушкіна

Історію завжди пишуть переможці, вони ставлять пам'ятники й карбують меморіальні дошки. Натомість подоланим ніколи не дозволяють розповідати про їхнє минуле.

Тож і про гетьмана Мазепу ми впродовж кількох століть знали лише з російської подачі.

Після збройної поразки гетьмана було затавровано як найпідлішого зрадника та відлучено од церкви. Анафеми Мазепі звучали у тих самих храмах, які він же, щедрий меценат, і збудував, пожертвувавши власні кошти.

Найбільше для паплюження Мазепи зробив, звичайно ж, Олександр Пушкін, видатний російський поет і не менш, може, славний звитяжець у тодішній імперській "гібридній" війні.

Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій). Поема Байрона йому не сподобалася, нарікав на те, що в ній годі шукати правди про події. І взявся потому сам старанно фальсифікувати біографію Мазепи.

Пушкін у "Полтаві" також звертається до любовної історії, цього разу іншої, реальної. Це сюжет про кохання юної Мотрі Кочубеївни та літнього вже гетьмана.

Автор поеми змінює дати, вигадує події, що суперечать задокументованим, перекручує відомі факти.

Усе задля того, аби представити українського державця пекельним злочинцем і переступником. Він-бо "зрадив" російського суверена, - того самого, який порушив підписані угоди й ґвалтовно позбавив Україну гарантованих ними свобод.

Мазепа ще нібито й збезчестив свою хрещеницю Мотрю: якби це було правдою, - гріх дійсно непрощенний.

Вірнопідданий російський поет натомість підносить Кочубея: згадаємо знамениті рядки про доправлений з Полтави в Петербург "донос" на гетьмана. Свого часу Михайло Драгоманов любив при нагоді нагадувати, що "Полтава" - єдиний у європейській літературі твір, де уславлено донос і наклепництво.

Объяснение:

4,6(79 оценок)
Ответ:
DenQ04a
DenQ04a
23.06.2020
Рассказ «Муму» Иван Сергеевич Тургенев написал в 1852 году, основываясь на реальных событиях, происходивших в одном из московских постоялых дворов. Два года спустя он был опубликован в журнале «Современник», чем сразу же привлек общественное внимание. Так как писатель был ярым защитником обиженных и обездоленных, то главным героем произведения он сделал глухонемого человека, работавшего дворником у богатой барыни.
Прототипом Герасима стал немой крестьянин по имени Андрей, а прототипом барыни - мать самого писателя Варвара Петровна Тургенева. Барыня имела крутой нрав и неограниченную власть над своей дворней. Ни ее имя, ни возраст, ни внешние данные в рассказе не указаны. Все, что нам известно, это ее непростые взаимоотношения с челядью. Дети ее давно выросли, поразъехались. Дочери вышли замуж, а сыновья где-то служили. И теперь эта сварливая, причудливая вдова живет обособленно, редко общаясь с людьми.
Она обладает большим количеством прислуги, которую держит в «черном теле». Автор подчеркивает, что возраст у нее был преклонный, дни проходили нерадостно, а вечера были чернее ночи. Соответственно, свое ненастное настроение она выражала на несчастных работниках. Одним из таких бедняг был глухонемой Герасим, который во всем ей подчинялся. По ее милости он утопил единственного своего друга - дворнягу по кличке Муму, и отказался от любви к прачке Татьяне.
Однако не только он был несчастен в этом дворе. Страдали и прачки, и швеи, и столяры, и портные. Служили в доме барыни и личный лекарь, и башмачник. Последний был ужасным пьяницей, но это не остановило ее от мысли женить его на робкой Татьяне. Временами в барыне проявлялся жуткий характер. Она становилась капризной, невыносимой и страдала нервическими припадками. В такие минуты ее никто не мог переубедить, поэтому дворовым ничего не оставалось, кроме как подчиниться.
Вся беда этой помещицы была в ее деспотичном отношении к окружающим. Как следствие ее работникам приходилось подстраиваться, лгать и изворачиваться. В итоге она была окружена льстивыми и трусливыми приживалками. В такой атмосфере люди не могли оставаться собой. Они либо трусливо покорялись воле взбалмошной барыни, либо учились быть хитрыми и изворотливыми, чтобы совладать с ее вздорным характером. Соответственно, у нее никогда не было настоящих друзей или близких людей.
Жизнь барыни сера и однообразна. От скуки она наделала множество глупостей, не задумываясь о том, как это отразится на судьбах ее подчиненных. По ее вине Татьяна оказалась замужем за спившимся башмачником Капитоном. По ее же вине Герасим остался навсегда несчастным и одиноким. В конце произведения, окончательно разочаровавшись в жизни, он собрал все свои вещи и уехал в родную деревню.

можешь написать кратко, это сразу все
4,4(18 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ