Долину мумі-тролів заселяють мумі-тролі, хропусі, мумрики, мудрики, гемулі, мюмлі, чепурулі з капарулями та інші істоти, наділені рисами і самок людей, і тварин. МУ них є «обличчя», і своїми характерами, поведінкою, вчинками, звичаями і САЛЛИ ФИШШЕРзвичками ці персонажі надзвичайно схожі на людей — вони бліднуть, червоніють, вибачаються, дякують, п'ють каву і сік, танцюють, сваряться. Але мешканці долини Мумі-тролів зовсім не люди — у багатьох з них є лапи й хвіст («Присягаюся своїм хвостом!» — улюблений вислів Мумі-троля).
Объяснение:
Митько та Сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера. Винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від улюбленої ботанічки зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до Митькової бабусі на усе літо. Сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та передчасне старіння наших організмів, нарешті здаються.
Спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? Увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік.
Коли Митько та Сергій приїхали до Юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця Васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «Від нічого робити» Васько вирішив пожартувати та налякати друзів. Якось побачивши Сергія та Митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. Хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. І саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. З цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано привели їх до захоплення зоологією.
Увесь час Митько та Сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. Товариші завжди допомагають один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. Юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера.
Звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого Митькозавра, що його просто вигадав Васько. Але ніщо не може надовго зіпсувати настрій Митьку та Сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. Вони за цей час дізналися стільки цікавого, що Васькові навіть не снилося. Друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. Митько та Сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Читая описание природы в "Слове о полку Игореве", мы понимаем, что автор поэтически воспринимает окружающий мир. Он относится к ней как к живому существу. Автор наделяет природу качествами, которые свойственны человеку. В его изображении она реагирует на события, воспринимает окружающий мир. В "Слове о полку Игореве" природа – это отдельный герой. Поскольку ее образ является своеобразным средством, с которого автор выражает свои мысли, она является как бы сторонницей и союзницей русских войск. Мы видим, как природа "переживает" за народ. Когда Игорь потерпел поражение, она скорбит вместе с этим героем. Автор пишет, что древо преклонилось к земле, что трава поникла.
В интересующем нас произведении стираются границы между человеком и природой. Люди часто сравниваются со зверями и птицами: кукушкой, вороном, соколом, туром. Трудно назвать произведение, где изменения в природе и события в жизни людей были бы настолько тесно переплетены между собой. И это единство усиливает драматизм, значительность происходящего. Союз человека и природы, с великой силой развернутый в произведении, - это поэтический союз. Для автора природа – неисчерпаемый источник поэтических средств и своего рода музыкальное сопровождение, которое придает действию сильное поэтическое звучание.