Романтичний герой – це головний герой твору літературного жанру романтизм, який наділений певними характерними особливостями. Не можна сказати, що ці особливості завжди однакові, але все ж певні спільні риси мають місце. На тлі цього досить складно уявити ідеальний образ романтичного героя, який би найкраще підійшов особисто мені.
Найчастіше герої романтичних творів, романтики, мають дуже витончену і навіть ідеалістичну особистість. Це логічно, адже сам жанр вміщував ці ідеї. Жанр романтизму має в якості своєї головної особливості те, що він намагається відступити від надмірного раціоналізму і тим самим стати чимось іншим, більш натхненним, таким, що прагне до краси, душевної гармонії і комфорту. Саме тому герої-романтики практично у всіх випадках поділяли ці ідеалістичні ідеї. Вони з великим скепсисом ставилися до сухих фактів і нерідко відмовлялися слідувати на поводу у несприятливих обставин. Аналізуючи літературні твори Лермонтова, Гюго, Міцкевича, Мелвіла та інших романтиків можна прийти до висновку, що романтична натура їх головних героїв прагнула до безкінечності і усвідомлення себе в ній.
Що стосується особисто мене і моїх вподобань щодо романтичного героя, то моя думка дещо відрізняється від загальноприйнятої. Мені ближче позиція відомого французького письменника Стендаля, який мав схильність вважати романтизм трохи іншим, ніж всі його сучасники і колеги по жанру. Насамперед, хотілося б спертися на інформацію, зазначену Стендалем в епіграфі до його роману «Червоне і чорне», де він особливо наголосив на необхідності дослідження вчинків і характерів людей, а не на простому спогляданні за дійсністю, як це часто відбувається у інших письменників-романтистів. Тобто, згідно зі Стендалем, романтичний герой повинен бути більш активним, таким, який перебуває у постійному пошуку й все ж більше замислюється. Це цілком вписується в логіку романтизму, яка є відмінною від раціональної логіки. Необхідно враховувати об’єктивно існуючу реальність, реальний устрій суспільства і виходячи з цього робити висновки щодо можливості або неможливості реалізації задуманого.
Підбиваючи підсумки і наводячи останні штрихи образу мого романтичного героя, варто сказати, що він володіє всіма тими обов’язковими для цього літературного жанру характеристиками, але в той же час дещо більш реальний, приземлений і націлений на результат в умовах об’єктивної реальності.
Объяснение:
Прометей – титан. Син Феміди (богиня справедливості і правосуддя) та Іапета
Прометей Допоміг Зевсу стати до влади, опікувався людьми: “навчив їх будувати житла, плавати на човнах, напинати вітрила, полювати лісову звірину, приручати тварин, запріг у ярмо дикого бика, приборкав вільного коня, і ті стали вірними помічниками людини; навчив лікуватися цілющим зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, навчив добувати із землі мідь, золото й срібло та користуватися щедрими дарами природи”; допоміг людям укласти угоду з богами, викрав вогонь, “навчив людей приборкувати вогонь, топити мідь, кувати зброю, і люди стали дужчі, сміливіші, вони вже не схилялися покірно перед своєю долею”; “вони навчилися думати і тоді, мабуть уперше відчули себе людьми”; гордо зносить покарання Зевса – “страшні мої муки, та я не зрікаюся свого вчинку!” Риси характеру Прометея Могутній, сміливий, розумний, благородний, кмітливий, гордий, непохитний, шляхетний, мужній
Цей відчайдушний пройдисвіт і бездомний волоцюга Еней не молодий: його син від першого шлюбу Іул — юнак, «військо-ватажок начальний». Проте Еней перебуває в самому розквіті сил, бо в південних країнах одружуються дуже рано: дівчата — в 12–14 років, хлопці — в 14–15, нерідко і раніше Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечеса-князь, На нього всі баньки п’ялили, І сами вороги хвалили, Його любив всяк — не боявсь. Риси характеру Енея 1. Позитивні: а) сміливість і відчайдушність; б) завзятість і розсудливість; в) відвага і хоробрість; г) близькість до народу; д) простота і щирість; е) уміння швидко орієнтуватися в обстановці; є) критичне ставлення до самодержавства, панства. 2. Негативні: а) легковажність і безжурність; б) нестійкість і непослідовність; в) пристрасть до хмільних напоїв; г) боягузливість і безпорадність. Образ Енея “Енеїда” Котляревського Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («Еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити б життя. З похмілля у Енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» Вдача Енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя:
