ответ:У різдвяний вечір Фріц і Марі — діти радника медицини Штальбаума — отримують від батьків безліч подарунків: ляльок, дерев'яного коня, іграшкових гусар, крихітний посуд, книжки з картинками. Хрещений Дроссельмеєр підносить їм мініатюрний замок з золотими вежами, по залах якого пересуваються дами і кавалери. Трохи пізніше відбувається знайомство дітей зі ще однією іграшкою — маленьким потворним чоловічком на ім'я Лускунчик, який вміє розгризати тверді горіхи[1].
Перед сном Марі затримується біля шафи, в яку на ніч були прибрані подарунки, і виявляється свідком битви. Її ведуть семиголовий Мишачий король, що вибрався з-під підлоги зі своїм військом, і армія ожилих ляльок, очолювана Лускунчиком. Дівчинка прагне захистити маленького чоловічка, проте відчуває біль в руці і падає на підлогу. Прокинувшись у своєму ліжку, вона намагається розповісти матері і лікарю про нічний бій, але ті вважають її розповідь відгомонами колишньої гарячки. Хрещений, що відвідав Марі, приносить відремонтованого Лускунчика і розповідає, що колись той був нюрнберзьким племінником Дроссельмеєра, юнаком добрим і благородним. На крихітного виродка він перетворився з волі королеви Мишільди. Лускунчик може повернути колишній вигляд, але для цього потрібно, щоб він переміг Мишачого короля, а його самого полюбила Прекрасна Дама[1].
Нею стає Марі, яка, отримавши від Лускунчика трофеї поваленого Мишачого короля і здійснивши з маленьким чоловічком подорож до чарівної країни, закохується в непоказного героя. Батьки не вірять її спогадами про пригоди і просять забути цю неймовірну історію, проте дівчинка постійно думає про Лускунчика. У фіналі казки в будинку Штальбаум з'являється молода людина — племінник Дроссельмеєра, який зізнається, що «перестав бути жалюгідним Лускунчиком». Марі стає його нареченою, і на їхньому весіллі танцюють двадцять дві тисячі нарядних ляльок [1] .
Объяснение:
9 мая 1945 года закончилась Великая Отечественная война - страшная, кровавая, унесшая миллионы жизней. Нет ни одной семьи в России, которую не затронула бы эта война. Воевал буквально весь народ: и те, кто сражался на фронте, и партизаны, и труженики тыла. Почти четыре года все силы всего народа были направлены лишь на Победу. Люди сражались за Родину, за свои семьи, за свое право жить. Они не жалели себя, своих сил и самой жизни - и победили.
Поэтому мы каждый год празднуем День Победы и гордимся подвигом наших дедов и прадедов. Как жаль, что с каждым годом ветеранов становится все меньше! Но время неумолимо: даже тем, кто ушел на войну подростком, уже больше девяноста лет. Поэтому дети, внуки и правнуки воевавших несут их фотографии на парадах в День Победы. Чтобы все люди помнили о том, каких жертв стоила нашему народу Великая Победа.
