Вася – мальчик десяти лет. Он рано лишился материм, рос практически сиротой. Его отец – уважаемый в городе судья – заботился только о младшей дочери Соне. Вася был смелым. Когда он полез в старую часовню, друзья его бросили, а он решил все-таки посмотреть, что там такое. Когда мальчик познакомился с детьми из дурного общества, он приобрел такие качества характера, как сострадание, жалость к обездоленным людям. Другой бы на его месте, может, никого и не бы, а может, даже словом обидным обозвал. Но Вася этого не сделал. Еще он научился не выдавать чужие тайны, ведь он не выдал секрет Тыбурция, у которого были проблемы с законом. «Может быть, это и хорошо, что твоя дорога пролегла через нашу», - говорит Тыбурций. Когда отец Васи все узнал, он увидел сына другими глазами и попросил у него прощения. В нем проснулась любовь к сыну. Васе ее очень не хватало, а теперь она хлынула ему в душу огромным потоком. Мне эта повесть очень понравилась. Она учит любви, взаимопониманию, доброте, человечности.
Я ніколи не замислювалася про сенс життя. Щоб знайти відповідь на це питання, я звернулася до добутку В. Г.Короленко ";Сліпий музикант";. Для кожної людини в певний час встає питання про його подальшу долю, про відношення до людей і до миру. Мир навколо величезний, у ньому безліч різних доріг, і майбутнє людини, його щастя залежить від правильного вибору свого життєвого шляху
Але як бути тому, кому невідомий це величезний мир, сліпому? Героєві Короленко сліпонародженому Петру доводиться пройти чимало перешкод на шляху на щастя. З дитинства він знав один тільки мир, спокійний і надійний. Він знав тепло сім'ї й добра дружня участь Евеліни
Неможливість побачити світло, красу навколишньої природи засмучувала його, але він уявляв собі цей мир завдяки чуйному сприйняттю його звуків. Однак першою зустріччю з реальним миром, першим потрясінням Петруси стає зустріч із сім'єю Ставрученков. Він довідається про існування інший світу, миру поза садибою. Спочатку до цих бесід, спорам сліпої прислухався ";з вираженням захопленого здивування, але незабаром він не міг не помітити, що ця живаючи хвиля котиться повз нього, що їй до нього немає справи";.
Він почуває себе чужим. Ця зустріч різко загострила його страждання, оселила в душі сумніву. Дуже сильно міняється відношення Петруси до життя після зустрічі зі сліпими дзвонарями під час відвідування монастиря. Один з них Роман був добрим, але він осліп, коли йому було сім років отроду, інший же Егорий був злим, ненавидів дітей, він ненавидів цей мир, цю долю, що так жорстока його обділила
Петро почував свою схожість із Егорием, тепер він уважав, що всі сліпонароджені злі, він заздрив сліпим жебрачкам, які в турботі про їжу й тепло забувають про своє горе. Але зустріч із теперішнім сліпим жебраком потрясає його. І твердий, як сталь, дядько Максим пропонує Петру кинути всі переваги багатого життя й посправжньому випробувати всі тяготи, долю нещасних. ";Ти вмієш тільки блюзнити зі своею ситою заздрістю до чужого голоду! "; кидає Максим своєму племінникові
И Петро зрештою приєднується до бродячих сліпих музикантів. Після бродяжництва зі сліпими й паломництва до чудотворної ікони озлоблення проходить: Петро дійсно вилікувався, але не від фізичної недуги, а від недуги щиросердечного. на зміну злості приходить почуття жалю до людей, бажання їм до Сліпий знаходить сили вмузике.
Поехала бабка в лес по дрова. Вдруг слышит: в болоте хряснуло, в лесу стукнуло — медведь идет.
— Бабка, бабка, съем я кобылку.
— Не тронь кобылку, я тебе за это крепушку дам.
— Ладно.
Не тронул медведь кобылку.
Вот в другой раз поехала бабка по дрова. В болоте хряснуло, в лесу стукнуло — медведь идет.
— Бабка, бабка, а я съем кобылку.
— Не ешь, я тебе за это теплушку дам.
— Ну ладно.
Не тронул медведь кобылку.
Вот в третий раз поехала бабка в лес за дровами. В болоте хряснуло, в лесу стукнуло — медведь уж тут.
— Бабка, бабка, я съем кобылку.
— Не ешь, я тебе за это потом байку скажу.
— Ну ладно же.
Не тронул медведь кобылку.
Бабка домой приехала, кобылку во двор поставила, ворота подперла, натопила жарко избу, поужинала да и спать.
Пришел медведь да в ставень — стук-стук!
— Бабка, давай посуленное.
— Что тебе посулено?
— А крепушка.
— Ох-хо-хо, изба у бабушки крепко заперта.
Медведь лапой — тук-тук-тук!
— Бабка, давай другое посуленное.
— Что тебе посулено?
— А теплушка.
— Ох-хо-хо, тепло бабушке на печи сидеть.
Подождал медведь немножко и опять стучится — тук-тук-тук!
— Чего тебе?
— Давай, бабка, третье посуленное.
— Что тебе посулено?
— А потомбайка.
— Байка-то? Потом в лес не едут — дров и так много!
Так и обманула бабка медведя.