П’єса «Ляльковий дім» є одним з найкращих творів норвезького драматурга Генріка Ібсена. Цей твір здійняв у суспільстві неабиякий резонанс, адже він був одним із перших представників «нової драми». П’єса не підпорядковувалася вже давно звичним канонам драматичних творів, у ній з’явилися модерністські ознаки, що передбачали можливість декількох варіантів трактування змісту. У центрі твору — образ головної героїні, привітної та веселої жінки на ім’я Нора Хельмер. Усі події відбуваються в домі Хельмерів і розкривають певні грані подружнього життя героїв. Нора віддавала всю себе своєму чоловікові, йшла на самопожертви та вирішилась на обман для того, щоб зберегти його самоповагу та гідність, а Торвальд сприймав шлюб насамперед як можливість виглядати кращим у очах суспільства, його цілком влаштовували самообман та фальш. На мою думку, ми не маємо права звинувачувати Нору, адже вона прийняла рішення бути людиною, розібратися в собі та нарешті розірвати фальшиві стосунки, що стримували її все життя. Героїня сама розуміє, що вона була лише лялькою: спочатку в руках батька, потім — Торвальда. Але, незважаючи на це, ця тендітна жінка змогла врятувати чоловіка та винести сім’ю на своїх плечах. Нора — це унікальна жінка, адже вона змогла відважитись на пошуки власного я, відстояти свою гідність та заявити суспільству, що його правила є меншою мірою не досконалими.
Объяснение:
Чем дальше читаешь, тем больше видишь всю подноготную Митрофана. Бессердечный, скудоумный и жестокий, Митрофан предстает перед нами, как отрицательный герой. Мать, которая воспитала его по своему усмотрению, в конце пожинает плоды своих жизненных уроков на себе. Ее сын жесток не только к ней, а ко всем, кто его окружает. Он неблагодарный и циничный даже к тем людям, которые любят его. Скорее всего, Митрофан предстает перед нами не смешным, а очень опасным членом общества. Герой произведения - потерянный, бездушный и невежественный человек, который не смешон, а страшен.