ЖАЙВОРОНОК — символ єдності Землі й Неба; він — співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану…Він — чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на сповідь.
Тульский мастер. Его внешняя характеристика довольно скудна: "косой левша, на щеке пятно родимое, а на висках волосы при ученье выдраны". Он один из трех мастеров, которым поручили создать изделие более удивительное, чем английская танцующая блоха. И эти три умельца подковывают блоху. А Л. делает гвоздики для подков. Образ Л. очень неоднозначный: и положительный, и иронически-негативный. С одной стороны, он очень искусный мастеровой, замечательный умелец. С другой стороны, он чрезвычайно забит, считает себя абсолютно незначительным существом.
