Русалка — персонаж восточнославянской мифологии. Один из наиболее вариативных образов народной мистики: представления о русалке, бытующие на Русском Севере, в Поволжье, на Урале, в Западной Сибири, существенно отличаются от западнорусских и южнорусских[1]. Считалось, что русалки опекали поля, леса и воды[2]. До XX века в северных губерниях России слово «русалка» воспринимали как книжное, «ученое». Ранее этот персонаж был известен как водянтиха, шутовка, щекотиха, а на Юге России и Украине — как мавка[
Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші – не мина жодної крамниці. По він: – Покажіть кухлик той, що з краю.- Продавщиця: – Что? Чево? Я нє панімаю. Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. – Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: – На Вкраїні живете й не знаєте мови.- Продавщиця теж була гостра та бідова. – У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- І сказав їй мудрий дід: – Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика Джерело: https://dovidka.biz.ua/gumoreska-kuhlik-pavlo-glazoviy/ Довідник цікавих фактів та корисних знань. Дайте знать
