1.Гера
2.Когда он лежал в колыбели на него напали змеи,но он их задушил
3.Геракл убил его
4.«Когда Геракл немного подрос, Амфитрион стал его учить всему, что должен уметь и знать воин: стрелять из лука, владеть мечом, метать копьё, биться на кулаках, управлять конями.
5.От царицы ИДИИ ОМФАЛЕ
6.Царем в Микенах был царь Эфрисей(не уверен)
7.Ты про жен или нет?Если про жён то:Мегара, фиванская царевна, дочь Креонта. Первая жена Геракла. Их детей он убьет в припадке безумия. Мегару отдаст в жены Иолаю.
Деянира — последняя жена Геракла, повинная в его гибели. Дочь царя Этолии/Калидона Ойнея, сестра Мелеагра, друга Геракла.
Геба — богиня, божественная жена Геракла, отданная ему в супруги после того, как он стал богом.
8.Совершить 12 подвигов и стать бессмертным
Объяснение:
Китайська література — одна з найдавніших літератур світу, її історія налічує три тисячі років. Класична китайська поезія досі є неперевершеним зразком мистецтва, предметом вивчення і захоплення наших сучасників. Основа авторської китайської поезії була закладена ще Конфуцієм: він стверджував, що вірш повинен ототожнюватися з тим, що людина бачить, думає і відчуває. Автор, створюючи вірш, повинен бути безкомпромісно щирим. Тому китайська поезія не знала вимислу у європейському значенні цього слова, вона була абсолютно правдивою у зображенні подій, думок та почуттів поета: «Китайська поезія—- це документ». Для китайського поета дійсність була багатшою за будь-який вимисел.
У своїх віршах китайські поети намагалися досягти досконалості через гармонійність форми та стриманість виражальних засобів. Довершеність вірша визначалася його відповідністю жорстким поетичним нормам та законам. За відповідність віршів визначеним нормам поетам часто присвоювали встановлені розряди. Оцінювання було суворим, і якщо поет претендував на перший розряд, він повинен був показати блискуче володіння технікою складання віршів, бездоганний смак, благородну стриманість у висловах, щирість думок та почуттів.
Вірші пронизували весь побут Китаю. Для вступу на державну службу складали іспити, серед яких був іспит зі складання віршів. Віршами писали послання друзям, відгукувалися на важливі події громадського і особистого життя, віршами ж писали епітафії. Уміння писати вірші особливо цінувалося тому, що кожен китаєць був тонким знавцем поезії. Хороший вірш, написаний бездоганним каліграфом, ставав реліквією. А якщо його особисто писав відомий поет — ця реліквія ставала безцінною.
