Відповідь:
Олександр Сергійович Пушкін-унікальна людина. У його житті було багато дивного. Найперше, що мене порозило в його біографії - це народження 6 червня. За народними повір'ями, людина, народжена 06.06 є посланцем диявола, але ми ж люди Сучасні, не будемо вірити в подібні дурниці. Наступний інтеренсий факт - це родовід Пушкіна, а саме його прадід-Ібрагім (Абрам) Ганнібал - нащадок ефіопського князівського роду, звідси і унікальна генетика. Дід Пушкіна Осип Абрамович Ганнібал і мати-Надія Осипівна народилися білими. Олександр Сергійович же отримує в генетичну спадщину кучеряве волосся і негроїдні риси обличчя, ген передався через три покоління, не торкнувшись найближчих нащадків. Також ми знаємо, що Пушкін був ловеласом і мав донжуанський список, за теперішніми мірками це не так і багато, але в XIX столітті така кількість жінок було значним.
Але любов Пушкіна до Наталії Миколаївни Гончарової змінило все. Зустрівши її, поет став розсудливим і став зразковим сім'янином. Історики кажуть, що Олександр Сергійович зберігав вірність Наталії Миколаївні до останніх днів. Не може не порозити і неймовірна кількість літературних творів - в прозі і поетичних, написаних за таке коротке життя, 37 років. З боку здається, що навіть геніальній людині непідвладно стільки всього встигнути створити. І на жаль, в кінці кожного чекає смерть, навіть генії не виключення. Найголовніше в житті будь-якої людини, це залишити продовження своєї крові, свого роду. Тому останній факт - це нащадки Олександра Сергійовича. Серед його нащадків практично немає нероб. Всі принесли якусь користь, ставши письменниками, вченими і людьми інтелігентних професій. Ніхто не зганьбив честь великого предка.
Кончилась большая перемена. Коридоры опустели. В десятом классе был свободный урок, и ученики занимались своими делами: читали беседовали, повторяли уроки. Стоявшая у дверей Светлана предупредила: " Девочки, на горизонте появилась Варвара Тимофеевна и какой-то мужчина!" Варвара Тимофеевна строгим взглядом обвела класс к столу и обратилась к ученикам: "Ребята! Это Константин Семёнович, ваш новый учитель. Знакомьтесь! " Новый учитель молча к столу, неторопливо положил журнал и поднял голову. В упор на него смотрели пятнадцать пар молодых глаз, горевших настороженным любопытством.
Это произведение вызывает не только осуждение, но и жалость не только к отцу Дуни, но и к ней самой ведь в финале проиведения Пушкин дает нам понять, что это именно она приезжает на заброшенную могилу отца, она плачет, расскаивается в своем поступке и возможно очень сожалеет о нем