Реальность и фантастика в сказе. Честность, добросовестность, трудолюбие и талант главного героя Беседа — Что фантастично, что реально в этом сказе? Реально крепостное право, реальна работа горняков до изнеможения («Этот и вовсе изробленный»), трусливые и жестокие приказчики и надзиратели Бажов описывает домашнее хозяйство рабочих и тяжелые условия труда в забое. Фантастична встреча с Хозяйкой Медной горы, ее превращение в ящерицу, путешествие Степана в глубь горы в забое волшебных ящерок. — Что предложила сделать Малахитница Степану? Что понравилось Хозяйке в Степане Петровиче? Хозяйке Медной горы понравилось в Степане Петровиче то, что он не показал виду, что испугался, когда увидел Хозяйку, смело разговаривал с ней. Ему было «стыдно перед девкой хвастуном себя оказать», и он выполнил обещание, сказал приказчику, что Хозяйка велела. Когда Хозяйка Медной горы привела его свои богатства показывать, он «не обзарился» на эти богатства, «не променял свою Настеньку на каменну девку». — Как исполнила Хозяйка свои обещания? Когда Степана приковали в забое, она подбрасывала ему хороший малахит освободиться из крепостного состояния, затем найти нужные глыбы для столбов. — Как закончилась жизнь Степана? — Какими словами вы можете охарактеризовать Степана? Ученики назовут Степана честным, смелым, трудолюбивым, гордым, верным, хорошим мастером, человеком с чистой душой. Может быть, именно поэтому полюбила его Медной горы Хозяйка.
Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «Пурпурові вітрила», сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива. Піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. Нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у Ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника Меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. Але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям». Вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців Каперна вважали її напівбожевільною. В Ассолі наче жили дві особистості: «Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне». Вона жила не буденністю, а мрією про кохання, «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості», — пише про Ассоль Грін. Така відданість надії знайшла, нарешті, розуміння, і, хоча ніби нічого казкового не було в тому, що закоханий романтик Грей, дізнавшись про мрії дівчини, що справила на нього сильне враження своєю чистотою, гармонійністю та схожістю на «чарівне художнє полотно», купив пурпурову тканину для вітрил. Сама ситуація здіснення мрії є незвичайною та чарівною, але не нереальною: якщо одна людина кохає іншу, то в її змозі перетворити життя на казку, а таке бажання виникає лише тоді, коли кохання є справжнім, тим, що дарує, а не забирає усе собі. Та й Ассоль своєю відданістю, вірним чеканням, заслуговувала на кохання. - Якщо не втрачати надії, будь-яка мрія може з часом здійснитися — стверджує нам своєю поетичною казкою письменник. Але для цього почуття мають бути глибокими, чистими і справжніми. Усе можливе в цьому світі! Головне — вірити...
