Творческое наследие Ю. Домбровского еще мало изучено, хотя его произведения — одно из интереснейших явлений в истории русской и казахстанской литературы XX столетия.Он жил в сталинскую эпоху, когда умение выжить в лагере было сродни искусству. Судьба его не очень жаловала, но, несмотря на пять арестов и три серьезные отсидки, писатель смог войти в нормальную жизнь, заниматься журналистикой,переводами, литературой. Человеком он был разносторонним, неплохо владел латинским, немецким языками и в то же время мог изъясняться на уголовном жаргоне.Юрий Домбровский пришел в литературу в 30 годы, когда установки и догмы социалистического реализма в литературе и искусстве укрепляли свои позиции. Писатель подписывался псевдонимами Ю. Юрьев, А. Юрченко, С. Кар и другими, а то и вовсе его работы шли без подписи, чтобы не вызывать раздражения властей.
Дон Кіхот — бідний ідальго, який зовсім втратив здоровий глузд, без міри начитавшись низькопробних рицарських романів. Вигадавши нове ім’я собі, своїй шкапі, знайшовши кумедні старі обладунки, він вирушає у мандри Іспанією XVII століття, щоб захищати ображених та пригноблених. Його мета благородна і добра, але герой викликає у співвітчизників лише сміх та нерозуміння. Дон Кіхот живе у своєму вигаданому світі рицарства і не хоче бачити реалій сучасного йому життя. Мабуть, через те його добрі наміри часто-густо не допомагають, а лише шкодять людям і йому самому. Дон Кіхот — добрий і справедливий, діяльний та самовідданий. Він не потребує визнання інших, бо абсолютно переконаний у своїй правоті Санчо Панса — бідний селянин, «багатий на дітей і бідний на статки», який погодився мандрувати із Дон Кіхотом у ролі зброєносця. Він — протилежність своєму господареві майже в усьому. Санчо Панса погодився на подорож із Дон Кіхотом лише через обіцянку останнього зробити його губернатором острова, тобто з корисливим мотивів, а не заради ідеї. Санчо не вміє читати й писати, проте є втіленням народної мудрості, яка вчить бути обережним і не наражатися на небезпеку без поважної причини. Так, власне кажучи, Санчо Панса і намагається вчиняти, тим більше, що, порівняно із Дон Кіхотом, він досить боязкий, чого не приховує. Ставши «губернатором», Санчо Панса прагне правити справедливо, як навчав його Дон Кіхот
После встречи с Емельяном в Белогорской крепости Гринев становится более решительным и смелым. Петр все же молод, поэтому по легкомыслию не задумывается, как его поведение оценивается со стороны, когда они принимает Пугачева в освобождении Марьи Петровны. Ради своей любви он просит генерала дать ему пятьдесят солдат и разрешение освободить захваченную крепость. Получив отказ, молодой человек не впадает в отчаяние, а решительно отправляется в пугачевское логово.