М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
rutituti
rutituti
24.10.2022 02:04 •  Литература

Главная мысль мифа о перуне и деване

👇
Ответ:
Angelina10001
Angelina10001
24.10.2022
Перун, в славянской мифологии самый знаменитый из братьев Сварожичей. Он бог грозовых туч, грома и молнии.
Извини, больше ничего об этом не знаю.
4,4(72 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
irinka15012002
irinka15012002
24.10.2022

Мой друг Вася


Привет! Меня зовут Валек, мне девять лет. Сейчас мы с Тыбурцием куда-то идем. Иногда нас подвозят крестьяне на телегах. Когда я спрашиваю Тыбурция, куда мы идем, он молчит и хмурится. А я вспоминаю своего единственного друга, который остался в городе. Я очень по нему скучаю. Скорее всего, мы больше никогда не встретимся.


Моего друга зовут Вася. Он - сын судьи, живет в просторном доме с большим яблоневым садом. Мамы у Васи нет, она умерла, когда ему было шесть лет. Отец больше любил Соню - младшую свою дочку, чем Васю. У меня сестренка Маруся... была. Ровесница васиной Сони. Может, поэтому Вася к Марусе привязался. Все конфеты ей носил, яблоки. Понимал он, что трудно нам, нищим, живется чем мог. Мог он немного, конечно, но я ему очень благодарен. Особенно за то, что хоть ненадолго смог утешить девочку, когда она доживала последние дни.


Маруся наша болела. Давно болела и тяжело. Она постепенно слабела, и даже я понимал, что она скорее всего умрет. Вася тогда куклу принес красивую тайком от отца. Рисковал Вася - узнай об этом его отец, быть Васе поротым. Узнал, конечно. Тыбурций мне потом рассказывал, что отец на Васю аж кричал, но тот все равно не сказал, кому куклу отдал.

Маруся как ту куклу увидела - и будто чуть живее стала. Я было понадеялся, что выздоровеет она... но чуда не случилось. Умерла Маруся, а мы с Тыбурцием из города ушли, как только Марусю похоронили. Жаль, что я больше Васю не увижу - таких друзей сложно найти. Настоящих.

4,6(66 оценок)
Ответ:
hadisvv
hadisvv
24.10.2022

Объяснение:

Китайська поезія — одна з найдавніших на землі. З’явившись у другому тисячолітті до нашої ери, вона проіснувала, зовні мало змінюючись, аж до початку XX століття. Зрозуміло, що така поезія не може бути простою, легкою для розуміння. Вона вимагає підготовленого читача. І такий читач упродовж більш ніж трьох тисячоліть у китайської поезії був. Класична китайська освіта передбачала знання традиційної культури, причому найголовніші тексти вимагалося заучувати напам’ять. Уміння складати вірші входило до програми державних випробувань на отримання чиновницької посади. Таким чином, поет в середньовічному Китаї звертався до читача, який легко орієнтувався не лише в тонкощах віршування, а й у етів. Найвизначніші серед них Лі Бо (701—762) і Ду Фу (712 —770).

У Китаї здавна існувало уявлення про дві основи світу, що змінюють одна одну в ході його розвитку, — темну, нічну, таємничу основу Іиь і світлу, денну, сонячну основу Ян. Якщо перенести значення цих понять на Лі Бо і Ду Фу, то у віршах першого можна побачити неясне нічне мерехтіння (Інь), а в рядках іншого — яскраве сонячне світло (Ян). За світоглядом Лі Бо — прихильник даосизму, вчення, заснованого на культі природності. Даоси вважали, що людина — це насамперед істота природна, тому вона не повинна порушувати законів («Дао» — «шлях усього сущого»), якому підкоряється навколишній світ квітів, дерев, трав і каменів. Лі Бо, звичайно ж, добре знав ці секрети, адже він з юності подовгу жив у гірських монастирях, навчаючись у мопахів-наставпиків. За словами поета, йому вдавалося досягти стану такої єдності із природою, що навіть птахи й звірі переставали його боятися. Лі Бо займався вивченням властивостей цілющих трав і осягав даоське мистецтво «продовження життя»: певну дієту, дихальні вправи тощо.

Хоча під впливом старшого друга Ду Фу й захоплювався даосизмом, він до кінця днів залишився переважно конфуціанцем. Для прихильників навчання Копфуція, філософа VI — V ст. до н. е., людина — насамперед істота суспільна, тому конфуціанці давали настанови, як жити в суспільстві, родині, державі, як розумно й гармонійно влаштувати своє життя. Одне з найголовніших понять у конфуціанстві — «любов до людини» (китайською «жень»), Конфуцій виразив її значення майже тими ж словами, що й філософи Давньої Греції: не роби іншим того, чого не бажаєш для себе. Китайський філософ вірив, що в людині переважає добро, був упевнений, що порушення рівноваги між добром і злом здатне викликати посуху, повені й інші природні нещастя. Саме доброта й любов стали основою конфуціанских переконань Ду Фу, який присвятив їм і своє життя, і свою поезію.

Китайське слово «вірші» («ши») походить від назви однієї з найдавніших поетичних пам’яток — «Книги пісень» («Ши цзин»), і, таким чином, воно ніби освячене авторитетом багатовікової традиції. Поряд з «віршами старої форми» таиські поети активно освоювали «сучасну фор-му вірша», яка вимагала дотримання строгих правил римування, параде лізму (середні рядки вірша ніби дзеркально відображали один одного), чергування тонів (в китайській мові кожен ієрогліф вимовляється певним тоном — рівним, падаючим або висхідним, і теоретики «сучасної форми» закликали поетів підбирати слова з таким розрахунком, щоб у рядку виникав закінчений музичний малюнок і вірші немов би співалися на задану мелодію).

Обидва поети майстерно володіли «сучасною формою вірша»,— їхні відточені чотиривірші й восьмивірші своєю завершеністю й строгою впорядкованістю всіх елементів не поступаються знаменитому італійському сонету.

В імператорських палацах середньовічного Китаю були секретні комори, у яких зберігалися давні скарби, рідкісні й незвичайні речі. Поезію Лі Бо і Ду Фу теж можна порівняти з такою скарбницею, але не секретною, а відкритою для всіх. Були часи, коли Лі Бо і Ду Фу читали тільки на батьківщині, а тепер завдяки численним перекладам їхні вірші відомі в усьому світі. Лі Бо і Ду Фу порівнюють із Шекспіром, Петраркою, Тют-чевим. Тичиною. їхню поезію вважають надбанням світової культури.

4,5(67 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ