На высоких старых соснах стелятся, строят гнезда хищные птицы.
мобирают ягоды, хрупкие шляпки, крепконогие боровики, шляпки сыроежек, в сосновых борах, на высоких соснах, строят гнезда, хищные птицы, старых соснах.
Объяснение:
ответ:Однією із найпопулярніших п'єс Бернарда Шоу є його драма "Пігмаліон". Сюжет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння — статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання ожи-вив її. У п'єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений-лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається із молодою дівчиною Елізою, яка продавала на вулиці квіти й на парі із полковником у відставці Пікерінгом, який теж займався мовознавством, береться перетворити цю вуличну квіткарку на світську герцогиню. Полковник Пікерінг обіцяє Хіггінсу сплатити все, скільки буде коштувати цей експеримент, ще й до того обіцяє визнати професора найталановитішим педагогом у світі.
Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.
"Але якби ви знали, як це цікаво — узяти людину й навчити її говорити інакше, ніж вона говорила до цього часу, зробити з неї зовсім іншу, нову істоту. Адже це означає — знищити провалля, яке відділяє клас від класу, душу від душі", — каже Хіггінс.
Проте й учениця була дуже здібна: вона мала тонкий слух, неабиякі лінгвістичні здібності, відзначалася старанністю й дуже швидко у навчанні, підвищувала свою загальну культуру. Та, на свою біду, Еліза закохалася не лише у навчання, а й у свого вчителя. А він, цей експериментатор, зовсім не думав і не цікавився, що у дівчини є душа, людська гідність, що їй властиві якісь високі помисли й почуття.
Його цікавив лише експеримент і його результат, а не його маленьке "піддослідне кроленятко", на яке він зовсім не звертав уваги й не визнавав за рівну йому людину. Еліза була лише об'єктом його дослідження і застосування його методів.
Нарешті настав час іспиту. На пікніку, званому обіді, в опері Еліза поводилася як справжня герцогиня, чаруючи всіх присутніх не лише своєю незвичайною вродою, а й вишуканими манерами й бездоганною літературною мовою. Хіггінс радіє. Честолюбство його потішено. Парі виграно.
"Все-таки це була значна подія. Ми отримали блискучу перемогу", — каже полковник Пікерінг.
Експеримент закінчився вдало. І стомлений Хіггінс заявляє полковнику: "Більше я виробництвом герцогинь не займаюся". І ніхто з них — ні професор Хіггінс, ні полковник Пікерінг — не замислюються над тим, що буде далі з дівчиною. Що вона не діаманти, які на деякий час взяли в заставу, а коли вони вже непотрібні, їх можна віднести назад. Світ, з якого вона вийшла, Еліза вже давно переросла й не може й не хоче повернутися до минулого. Але й майбутнє її досить туманне, її почуттів Хіггінс не поділяє. Як складеться її доля?
"На що я гідна, до чого ви мене пристосували?" — каже вона своєму вчителю. Але ці питання професора Хіггінса зовсім не хвилюють. Більше того, навчивши дівчину правильно й красиво говорити, гарним манерам, сам він у її присутності дозволяє собі нечемно поводитись із нею, навіть вживати негарні слова. Дивиться на Елізу, як на якесь бездушне створіння.
"Я сам зробив це єство із пучка гнилої моркви ковентгарденського ринку", —-виголошує Генрі Хіггінс. І це заявляє професор лінгвістики! Чи не час зайнятися вихованням його самого й завдяки якомусь експерименту розбудити його черству, егоїстичну душу.
А як шкода, що Елізі — гарній, розумній, талановитій дівчині — немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії. Слід лише сподіватися, що все ж цей експеримент професора Хіггінса дасть можливість Елізі не розгубитися в цьому жорстокому світі, знайти пристосування своїм набутим знанням, зберегти свою людську гідність.
Произведение является одной из частей прозаического сборника писателя под названием «Записки охотника», в качестве основной темы рассматривающего русскую жизнь в разрезе отношения человека к родной земле.
Повествование в произведении осуществляется от имени рассказчика,
Главным героем рассказа представляется обыкновенный человек по имени Касьян, изображенный в образе правдоискателя, выселенный из родных мест, называемых Красивой Мечью, в связи с выкупом помещиком его земельного надела. Герой считает данный поступок барина нарушением божьих законов, не признавая установленные русские законы о собственности.
Касьяин описывается в рассказе в образе пятидесятилетнего старика, отличающегося маленьким ростом, сморщенным лицом, на котором виднеются едва заметные странные глазки. Местный народ именует Касьяна Блохой, поскольку мужчина проявляет неповторимую проворность, ловкость движений, а маленький рост напоминает о его отношении к карликам.
Рассказчик знакомится с Касьяном волею случая, обратившись к нему в связи с поломкой телеги, на которой передвигался совместно с кучером. Узнав о цели прибытия рассказчика, Касьян неодобрительно отзывается о его увлечении охотой, поскольку считает убийство диких животных и птиц ради собственного удовольствия нехорошим делом и ужасным грехом, при этом бой домашних животных он допускает, так как бог определяет их специально для человеческого существования.
Рассказчик характеризует Касьяна как грамотного, бессемейного человека, речь которого отличается торжественностью и странностью, не похожими на обычный мужицкий язык. Герой занимается траволечением, за что народ порой его кличет лекарем, то Касьяну категорически не нравится.
После выселения из Красивой Мечи Касьян посещает многие русские города, пройдя пешком много километров, и понимает, что в крестьянской жизни отсутствует справедливость.
В жизни Касьяна существует человек, о котором старик любовно и нежно заботится, в виде Аннушки, девочки подросткового возраста, являющейся полной сиротой. Аннушка характеризуется как худенькая, маленькая и стройненькая девчушка, черты которой напоминают внешность Касьяна с острым лицом и лукавым взглядом. Однако она не является его дочерью, а старик называет ее сродственницей.
Касьян описывается рассказчиком как крестьянин, безумно любящий окружающую природу, в которой он находит для себя жизненную энергию и надежду на лучшую свободную жизнь. Мечты героя не исчерпываются желанием жить на богатой, плодородной земле, он хочет чувствовать вокруг себя красоту привольных лугов, лесов, полей и рек, открывающих безбрежность русских далей.
Смысловая нагрузка рассказа «Касьян с Красивой Мечи» заключается в изображении обычного представителя крестьян, умеющего боготворить и преклоняться перед любым природным проявлением, знающего птичий язык, сливающего собственное существование с жизнью родной русской природы.
Источник: Анализ рассказа Касьян с Красивой мечи Тургенева
Объяснение:
На высоких старых соснах стелятся, строят гнезда хищные птицы. - предложение с однородными сказуемыми
Словосочетания: в сосновых борах, собирают ягоды, крепконогие боровики, хрупкие шляпки, шляпки сыроежек, на высоких соснах, старых соснах, строят гнезда, хищные птицы.