Родился 22 января 1788 года в Лондоне. Отец — Джон Байрон (1756—1791), капитан. Мать — Кэтрин Гордон (? - 1811). Учился в детстве в нескольких частных школах, затем в Кембриджском университете. В 1807 году вышла его первая книга — «Часы досуга». В 1809 году совершил большое путешествие, побывав в Португалии, Испании, Албании и других странах. В 1815 году женился на Анне Изабелле Милбенк. Вскоре у них родилась дочь по имени Ада. В 1816 году они развелись. В 1819 году познакомился с графиней Гвиччиоли, с которой прожил до 1823 года. В 1823 году отправился в Грецию для восставшим за независимость. Умер 19 апреля 1824 года в Греции, в возрасте 36 лет. Похоронен в родовом склепе в церкви Святой Марии Магдалины в Хакнелл-Торкарде. Основные произведения: «Корсар», «Паломничество Чайльд-Гарольда», «Манфред», «Шильонский узник», «Каин» и другие.
"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.
Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.
Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.
Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.
Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси.
Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань.
Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".
Объяснение:
2"Филиппок"
3"Котенок"
4"Косточка"
5"Лев и собачка"
6"Прыжок"