Відповідь:
У часи Давньої Греції постійної театральної будівлі не було. Театр розміщувався під відкритим небом і в деяких містах для цього використовували центральну площу, на якій ставили поміст для глядачів, в інших містах - галявин з схилами пагорбів, які оточували цю галявину. Класичний театр складався з трьох частин: театрону, орхестри і скене.
Орхестра – це круглий або підковоподібний утрамбований майданчик, що доходив до першого ряду місць глядачів і відділявся від них невисокою мармуровою балюстрадою. Посередині орхестри знаходився жертовник Діонісія, на якому перед виставами приносили жертву. На орхестрі виступали хор і актори .
Театрон (від слова «теаомай» — «дивлюсь») – це місця для глядачів, розташовані на схилі пагорба. Їх вирубувалися прямо в скелі або прокопувалися в землі й накривалися зверху дерев'яними дошками, а пізніше - кам'яними чи мармуровими плитами.
Скене (намет для переодягання акторів) — спочатку справді була наметом, а пізніше дерев'яною, потім кам'яною або мармуровою будівлею, що знаходилася за заднім, зрізаним боком орхестри. Вона представляла собою єдину в театрі закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого фасадом до глядачів, оздобленого колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Фасад також був своєрідним резонатором, що сприяв посиленню звука. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски. У ній також зберігався акторський реквізит.
В українську мову увійшли терміни, які в часи античності звучали як скене (сучасна сцена) і орхестра (на даний час оркестр). Але значення їх сьогодні змінилося, тому що на сцені виступають актори, а оркестр – це колектив музикантів, призначений для спільного виконання різних музичних творів.
Пояснення:
У романі В. Скотта "Айвенго" виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Головні герої повісті В.Бикова – Іван Терешко та Джулія Новеллі.Іванові 25 років. Він народився у білоруському селі Терешки. Селянин за походженням, до війни працював у колгоспі. На війні був рядовим солдатом. У боях виявив героїзм, мав урядові нагороди. Сильний, міцний, хоробрий та витривалий. Ненавидить ворогів, бореться з ними. Потрапив у полон до німців. Опинився у таборі. Покохав Джулію, був вірний своєму коханню. Жертвує собою задля врятування коханої людини.
Джулія – італійка, їй 20 років. Народилася в Римі. Походить з багатої сім*ї, батько має власну фірму. Має дуже привабливу зовнішність. Комуністка. Залишила батьків з політичних переконань. Смілива, але дещо наївна у політичних поглядах. Потрапила в полон до німців, де виявила надзвичайну силу духу.
