Александр Трифонович Твардовский
Родился 8 (21) июня 1910 г в деревне Сельцо, умер 18 декабря 1971 г. в Московской области. Писатель, поэт, журналист, корреспондент.
Александр родился в семье кузнеца. Всего было двое детей старший Александр и младший Иван. Дома часто читали Пушкина, Гоголя, Лермонтова, Некрасова, Льва Толстого и других.
Ещё подростком он стал писать небольшие заметки в газеты.
В 1925 г. стихотворение Александра "Новая изба" было напечатано в газете "Смоленская деревня".
В 1928 г. Твардовский переехал в Смоленск и был принят в Ассоциацию пролетарских писателей.
В 1931 г. вышла поэма "Путь к социализму".
В 1935 г. вышел "Сборник стихов".
За 10 лет Твардовский написал и опубликовал более 130 стихотворений.
С 1932 - 1939 гг.. он учился в Смоленском педагогическом институте, а потом в московском МИФЛИ.
После учёбы год работал военным корреспондентом.
В 1939 г. опубликованы стихи "Час настал", "На привале".
Известность Твардовскому принесла поэма "Василий Тёркин" (1941 - 1945 гг..)
31 июля 1944 г. подполковник Твардовский был награждён орденом Отечественной войны 2-й степени за две поэмы "Василий Тёркин" и "Дом у дороги", а в 1945 г. орденом Отечественной войны 1-й степени за улучшение содержания газеты.
Дважды с 1950 - 1954 гг.. и с 1958 - 1970 гг. Твардовский работал в журнале "Новый мир" главным редактором.
В 60-е годы Твардовский пересмотрел своё отношение к Сталину и это отражено в поэмах "По праву памяти" и "Тёркин на том свете".
В 1970 г. Твардовского вынудили покинуть редакцию журнала "Новый мир" и с ним ушла часть коллектива.
Александр Твардовский перенёс инсульт, последствиями были потеря подвижности и речи. В больнице обнаружили запущенный рак лёгких.
18 декабря 1971 г. он умер и похоронен на Новодевичьем кладбище в Москве.
Объяснение:
Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль. Дізнавшись від жителів села, що дівчина має славу, мало не недоумкуватої, оскільки з дитинства мріє про хороброго лицаря на кораблі з пурпуровими вітрилами, він вирішив її здивувати. Для цього Грей грунтовно підготувався, накупив достатньо червоного шовку, запросив музикантів і підготував своїх матросів до майбутньої зустрічі. Він розповів, що має намір одружитися на дівчині, так як це їхня доля. Уміння переходити від слів до справи, видавало в Артурі людину сміливу і надійну. Ассоль була щаслива, коли її мрія здійснилася. Вона анітрохи не сумнівалася, що все буде саме так. Так, Грей, ощаслививши дівчину, знайшов і сам щастя.
Объяснение:
