Мцыри-это маленький пленый в мальчик,который по велению судьбы попал в плен одному из военных,вначале мальчик не выносил поездки и голодал,а после он заболел и не мог даже встать и тогда,на одном из привалов в деревне узнав об этом,один монах решил приютить мальчика,забрав его под свою опеку,он его вылечил и тогда,мальчик начинает свое высказывание к старому монаху,он спрашивает у него за чем он его он ведь всего лишь маленький листок оторванный грозой и что он не кому не нужен,он говорит ему,что у мальчика была трудная судьба это подчеркивается в этих строках-Я вырос в сумрачных стенах,что он душой дитя,а судьбой монах,что он не мог ни кому сказать священных слов "отец" и "мать".Он говорит старому монаху,что тот зря решил,что он в обители сможет отвыкнуть от таких сладостных имен и что их звук был рожден с ним и что он видел многих детей с отчизной,домом родными и друзьями,а когда искал у себя не находил.Он говорит монаху,что тот очень хочет повидать мир и тому монаху,есть что забыть в этом мире,он говорит ему-ты жил и я мог бы так же жить! тебе есть в мире что забыть и что Мцыри мог бы тоже так жить,только бы дать ему такую возможность.После Мцыри рассказывает,о том что он видел леса,поля,холмы и многое другое и что он не сможет это все забыть,что он хочет увидеть все это еще раз.В итоге можно сказать,что Мцыри не был доволен своей жизнью в монастыре,потому что ему запрещали его покидать,а он же человек свободо-любивый,так же он говорил,что искав себе родного человека,он не кого не находил,а у других он видел все чего сам жаждал и ему становилось одиноко.(сразу прощение,за то что где нибудь делал ошибки или не складно говорил)
У статті дібрані основні цитати, котрі до вам охарактеризувати героя твору Михайла Стельмаха “Гуси-лебеді летять” діда Демяна (діда Михайлика). Даний матеріал можна використати для цитатної характеристики образу.
Дід Дем’ян — найстарший із родини Стельмахів. Добрий, розумний, працьовитий, веселий, відчайдушний, талановитий хазяїн, стельмах. Його поважали усі люди. Любив та цінував свою дружину. Чесно працював на своїй землі.
Цитатна характеристика.
• «Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого».
• «…Через те що мого діда знали по всіх довколишніх селах, йому не так просто було дійти до кінської торговиці — його одразу потягли в ті незаконні «дімки», де люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку. Дід саме був із тих, що купляють веселощі на душу, а рум’янці на вид».
• «Найдорожчим для бідного чоловіка є земля, вірна жінка і пісня».
• «З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху посміювалися наші вуличани. Де ж це видно так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? Коли дідусь пізно повертався з роботи чи заробітків, то шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуся. Дід обіцяв, що більше цього не буде, і знову робив по-своєму».
• «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда. Прокинувся він на світанку з хворобою в грудях. Її вже не змогли вигнати ні піч, ні парене зерно, ні добра чарка. Через три дні спочивав у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка і шавлі…»
Если это все таки ряды,то:
Тепло и уютно в домах,
И дождик на окнах блестит.
А ветер сильнее свистит
В деревьев безлистых рядах.