Цікаво, що Артур Конан Дойл, англійський письменник, що став знаменитим завдяки своїм оповіданням про Шерлока Холмса, не вважав детективи найкращими своїми творами. Його обтяжувала гучна слава "батька Шерлока Холмса" - можна сказати, що він став її заручником. Коли письменник "вбив" цього персонажа у оповіданні "Остання справа Холмса", то обурення публіки було таким сильним, що Конан Дойлу довелося повернути славетного детектива до життя у оповіданні "Порожній дім".
Шерлок Холмс — дуже колоритна фігура. Високий і худорлявий чоловік, обізнаний у багатьох сферах знання, що допомагає йому у роботі, любитель грати на скрипці... Шерлока Холмса ні з ким не переплутаєш. До того ж, він англієць до мозку кісток. Холмс займається своїми розслідуваннями, бо любить розкривати найзаплутаніші злочини, такі, з якими не може впоратися Скотланд-Ярд.
Це вдається Холмсу завдяки його знаменитому дедуктивному методу. Цей детектив досконало володіє "мистецтвом робити висновки та аналізувати їх". Він постійно дивує оточуючих своїм вмінням робити вірні висновки щодо людей і відтворювати цілісну картину злочину, ґрунтуючись на слідах, які не помічають інші, навіть досвічені поліцейські. В цьому Холмсу допомагають його надзвичайні аналітичні здібності та сть.
"Народжений" у 19-му сторіччі, Шерлок Холмс назавжди залишиться серед найвідоміших персонажів класичного детектива. Не дивно, що музей Шерлока Холмса на Бейкер-Стріт 221-б приваблює тисячі людей зі всього світу.
В одной средней школе на окраине одного старинного города жили-были семиклашки. Каждый день они рассказывали друг другу о том, что случилось у них в классе. Даша рассказала о своём вчерашнем дне. День был волшебным! Началось всё с того, что Мария Ивановна влетела в окно нашего кабинета на ковре-самолёте. Она быстренько проверила наши тетради, выставила всем круглые "пятёрки" и, улыбнувшись, улетела... Мы были поражены. Даже Сашки Ильин никого не дернул за косички и никому не подставил подножку. Оставшееся время урока математики мы просто болтали и веселились. На втором уроке в класс степенно вошел робот. Он подошел к каждому из нас и проверил домашнюю работу по физике. Повезло только Петрову Игорю, робот погладил его по голове и сделал попытку улыбнуться. Чудеса продолжались. На перемене мы вошли в столовую и не узнали ее. На стенах и на потолке висели разноцветные шарики, на столах стояли цветы и разные вкусности: пирожные, мороженое, соки-воды, чипсы-пиццы. А Иван Степанович, наш директор, стоял за стойкой в белом фартуке и раздавал нам очередные вкусняшки. Мы вкусно провели время и пошли гулять.
