“Листівка з видами міст” аналіз
Автор – Джанні Родарі
Рік написання – 1960
Збірка – «Вірші про небо і землю»
Жанр – вірш
Рід – лірика
Тема – розповідь про красу Італії та життя її простих людей, про листівки як символ широти сприйняття світу
Ідея – автор закликає «дивитися за картинку», не тільки насолоджуватися гарними краєвидами та чудовою архітектурою, а й перейматися долями інших людей.
Головна думка “Листівки з видами міст”:
Уславлення краси й різноманітності світу, прагнення до його відкриття та пізнання.
Висловлення співчуття простим трудівникам, чиєю працею створюється усе багатство.
Наголошення на необхідності соціальної справедливості та вмінні підходити до оцінки життєвих явищ різнобічно.
Ліричний герой вірша “Листівки з видами міст” вміє цінувати красу, відчуває неосяжність світу, прагне до його відкриття, співчуває знедоленим, хоче справедливості, небайдужий, до всього намагається долучитися сам, хоче іншим до зрозуміти, що за працю повинна бути гідна винагорода.
Настрій вірша – радісний, піднесений, змінюється на сумний.
“Листівки з видами міст” художні засоби
Епітети: «блискучі»,«безжурні», «славетні», «розкішні»
Метафора: «Венеція-краля»
Анафора: «Хто…»
Антитеза: Скаче – плаче, робить – байдикує
Перелічення: «Рим – Колізей, Капітолій і Форум…»
Риторичні запитання: «А глянь за картинки – чи так воно вийде?», «Чи справді в Венеції тільки й роботи – Гондоли ганять і співать без турботи?», «Чи справді безжурні неаполітанці Тільки те й знають, що гулі і танці?»
Інверсія: «Купує в Італії кожен турист», «Не вірю я…», «Хай сам я побачу»
Антитеза у вірші “Листівки з видами міст” є центральним художнім засобом у творі. Цей вірш можна поділити на 2 частини:
1 – У першій розповідається про визначні місця Італії
2 – У другій – роздуми ліричного героя про життя італійців, бажання самому дізнатися правду. Тобто, автор підкреслює, що за гарними картинками приховане суворе життя.
Які проблеми людського життя порушує автор Джанні Родарі?
Любов до рідної землі, людей
Тяжкої долі простої людини
Соціальної несправедливості
Краси – реальності (Буденності)
Родарі вбачав необхідність подолання прірви між інтелігенцією і народом, привертав увагу до громадянського обов’язку митця.
Що символізує “Листівка з видами міст” у поезії Джанні Родарі? Листівки є символом широти світу, прагненням пізнати його.
Про що розповідають “Листівки з видами міст”? Розглядаючи листівки з видами міст, ми відчуваємо неосяжність світу, його звабливість, прагнемо до його відкриття та дослідження.
Не знаю, нужно ли объяснение, а не только цитаты, на всякий случай расписываю с объяснением.
Объяснение:
1 столбик
1. Начинается с зачина, характерного для сказки - "жили да были"
2. Используются словесные формулы, характерные для сказок "долго ли коротко ли", "мед-пиво пил", "по усам текло, в рот не попало", "по щучьему велению, по моему хотению", ни пером описать, ни в сказке сказать.
3. Происходят чудеса (мужик в пригоршне суп варит, на острове они оказались по волшебству, «по щучьему велению» и т.п.
2 столбик
1. В сказке все происходит в некотором царстве, в некотором государстве (ситуация безвременья), а в повести, хоть события и происходят на необитаемом острове, мы знаем, что родом генералы из Петербурга, живут там на «Подьяческой улице».
2. "Служили генералы всю жизнь в какой-то регистратуре" - нехарактерное для сказки высказывание
3. "Пришел генерал к ручью, видит: рыба там, словно в садке на Фонтанке, так и кишит, и кишит" - употребляется сравнение из реальной жизни (Фонтанка - река в Петербурге)
3 столбик
1. "Наконец, развел огонь и напек столько разной провизии, что генералам пришло даже на мысль: «Не дать ли и тунеядцу частичку?"
2. "Они уже забыли, что вчера чуть не умерли с голоду, а думали: «Вот как оно хорошо быть генералами — нигде не пропадешь!»
3."Стали говорить, что вот они здесь на всем готовом живут, а в Петербурге между тем пенсии ихние всё накапливаются да накапливаются."
4. "И начал мужик на бобах разводить, как бы ему своих генералов порадовать за то, что они его, тунеядца, жаловали и мужицким его трудом не гнушалися!"
5. "Однако, и об мужике не забыли; выслали ему рюмку водки да пятак серебра: веселись, мужичина!"
Свиньин посчитал себя обязанным доложить обер-полицмейстеру Кокошкину. Дело приобрело широкую огласку.
Офицер, выдавший себя за был награжден медалью «за погибавших» . Рядового Постникова было приказано высечь перед строем двумя сотнями розог. Наказанного Постникова на той же шинели, на которой его секли, перенесли в полковой лазарет. Подполковник Свиньин приказал дать наказанному фунт сахару и четверть фунта чаю.
Постников ответил: «Много доволен, благодарю за отеческую милость» . Он и на самом деле был доволен, сидя три дня в карцере, он ожидал гораздо худшего, что мог ему присудить военный суд.