Повість розповідає читачеві про боротьбу українського народу з польською шляхтою. Широке, епічне зображення цієї боротьби визначило патріотичний пафос повісті.
Головний герой повісті Тарас Бульба не умовно-богатирський образ — він наділений конкретними історичними рисами. Гоголь правдиво малює образ козака тієї суворої епохи. Лише в рідкісні проміжки затишшя Тарас повертається до мирного сімейного життя; решту часу він — воїн, віддає себе служінню вітчизні.
Тарасу не властиві коливання, він завжди знає свою мету; свій борг він бачить в бездоганному служінні батьківщині, звідси витоки його безстрашності і мужності.
«Груба прямота вдачі» Тараса Бульби протиставлена зніженості польської шляхти і тим представникам козацтва, які переймали її звички. Вірність батьківщині, кохання до неї для Тараса вище кровного споріднення і особистої прихильності. Тим страшніше трагедія, яка торкнулася його родини.
Було у полковника Бульби два сини, старший — Остап і молодший — Андрій. Остапа Гоголь поряд з іншими козаками наділяє богатирськими рисами. В Остапі ми бачимо продовжувача батьківської справи, Тарас ним пишається. Для Остапа, як і для інших козаків, немає нічого дорожче вітчизни, і для неї він готовий разом з усіма перенести найстрашніші муки і смерть. У сцені страти Остап, що піддається нелюдським тортурам, не втрачає мужності, знаючи, що його загибель не марна. А ось Андрій — людина більш тонка, він вміє цінувати красу в навколишньому житті.
Закохався козак в молоду польську панночку і перейшов на сторону ворогів, зрадивши і батьківщину, і батька, і товаришів своїх. Бульба сам стратив свого сина, який зрадив батьківщині і народу. Андрій ставши на шлях зради, «пропав для всього козацького лицарства», не став молодий козак захисником рідної землі, а разом з ворогами став вбивати своїх колишніх друзів і товаришів.
Образи двох братів — це два можливих людських життєвих шляхи. Це або безсмертя в ім’я народного щастя, або безславна смерть зрадника, ім’я якого нащадками якщо й буде згадуватися, то з ненавистю і ганьбою
Дети игрались вместе все свое свободное время, выращивали замечательные розы на подоконные. Они находили прекрасное в обычных вещах, ведь были бедными. Зимние развлечения были для них наилучшим подарком в жизни. И дети совсем не думали они о том, что именно зима разведет их. А точнее, Снеговая королева, которая заморозила сердце Кая и забрала его с собой. Доброта Герди и ее пылкая вера в Кая ей преодолеть много трудностей на пути к цели. Встречи с разными людьми обогатили ее опыт. Она стала умнее. Герду не смогли сделать более сильной добрые чары, они были ей не нужны, ведь ее сила была настоящей, а не искусственной. Именно настоящие чувства воспевает Андерсен в своей сказке. Она учит нас делать добро, не оставлять друзей в беде и всегда идти к своей цели. Не нужно бояться трудностей и испытаний, ведь они только закаляют характер и волю. Мне очень понравилась сказка Андерсена «Снежная королева Я понял, что любовь и добро всегда побеждают зло.
Герда всю зиму ждала Кая. Надеялась, верила в то, что он возвратится. Под конец зимы девочка поняла, что другу нужна Ведь он некогда не бросал ее самую, они всегда были вместе. Тогда Герда самая решила странствовать, лишь бы только найти соседского мальчика Кая. Путешествие Герди в поисках Кая содержала много интересных приключений. Девочка вежливо себя вела со старой колдуньей, с принцем и принцессой, с разбойниками, со старой лапландкой и даже с семьей воронов. Ее доброжелательность, вера в победу над Снеговой Королевой ей достичь своей цели. Кая было
Образ Герди надолго запомнился мне. Нужно при любых условиях делать добро, и тогда люди также будут относиться к тебе доброжелательно.