Петрусь народився в багатій родині поміщика. З народження він був сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула балувати його, пестити і леліяти. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Петрусь виріс повноцінним, духовно багатим і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім'ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.
Володимир Короленко "Сліпий музикант". Чи можна назвати Петра Попельського щасливою людиною?
Петрусь народився в багатій родині поміщика. Разом із радістю народження хлопчика прийшло і горе: він народився сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула оберігати і пестити сина. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зауважив, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. Це його загартує. Так дядько все життя залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Петро Попельський з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Виріс повноцінною, духовно багатою і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту наш герой пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Здавалося, що герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, завдяки людям, які його оточували, своїй наполегливості, він стає щасливим: його визнають як музиканта, він зустрічає своє кохання, має сім'ю (турботливу дружину і маленького сина). У нього попереду щасливе майбутнє.
Не котёнок, а щенок,
Очень милый, очень скромный,
Очень ласковый сынок.
Без воды и без мочала
Кошка сына умывала;
Вместо губки, вместо мыла
Язычком сыночка мыла.
Быстро лижет язычок
шею, спинку и бочок.
Кошка-мать - животное
Очень чистоплотное.
Но подрос Сынок приёмный,
И теперь он пёс огромный.
Бедной маме не под силу
Мыть лохматого верзилу.
На громадные бока
Не хватает языка.
Чтобы вымыть шею сыну,
Надо влезть ему на спину.
-Ох, - вздохнула кошка-мать,-
Трудно сына умывать!
Сам плескайся, сам купайся,
Сам без мамы умывайся.
Сын купается в реке.
Мама дремлет на песке.