Романтизм як літературний напрям виникає на межі XVIII і XIX століть, в епоху переходу від феодального ладу до буржуазного. Становлення романтизму в літературі відбувається під час і після Французької буржуазної революції 1789-1794 років. Ця революція стала найважливішим моментом в історії не тільки Франції, але й інших країн. Значення історичного досвіду Французької буржуазної революції для XIX століття дуже велике. Крах феодально-дворянського світу торжество нових соціальних відносин викликали важливі зрушення у свідомості людей.
Як ідейно-художній напрям, романтизм відбив розлад мрії і дійсності, породжений сукупністю соціально-політичних причин, характерних для рубежу XVIII-XIX століть. У романтичному мистецтві проявилися незадоволеність результатами Французької революції, розчарування в буржуазній цивілізації, у соціальному, політичному і науковому прогресі, в ідеології просвітителів, чиї ідеали й обіцянки не могли бути реалізовані в буржуазному суспільстві.
Романтизм – прагнення до природного, викликане бажанням романтиків порвати з нормами, приписами класицизму, який різко розмежовував високий і низький стилі, трагічний і комічний. Умовним класичним нормам романтики протиставляли «життєву правду», проте її слід було зображати з максимальною виразністю і «екстравагантністю». Істотні особливості романтичного світовідчуття проявилися в етиці бунтарської індивідуальності, іронічній самооцінці, запереченні філософії, створенні нових уявлень про народності і історизми. У центрі романтичного мистецтва перебуває особистість, спрага зрозуміти закони суспільства і змінити їх. Ідеалом романтичної особистості стає свобода, хоча вона веде до загибелі. Характерними стилістичними прикладами романтизму стають гротеск і іронія.
У романтиків були різні філософські та політичні переконання та естетичні смаки. Особливості романтичного мистецтва є переважання в ньому суб’єктивно-ліричного початку і зображення духовних переживань особистості. Романтична лірика – це, переважно, лірика настрою. Новаторство романтизму полягає в полеміці з основоположними ідеями просвітницької естетики. Романтики відстоювали свободу поета в оригінальному художньому образному вираженні своїх думок і почуттів. Визнаним вождем європейського романтизму був Байрон. Протиріччя часу породили парадокс позицій, які і займав Байрон.
Основний мотив свого часу, мотив розчарування Байрон висловив в образі загадкового, зануреного в нудьгу героя, що отримав назву байронічного. Епоха Байрона не завершилася з його смертю.
Демократичні ідеї пізнього романтизму знайшли вираження у творчості Гейне. Особливе місце займав і Гофман. Письменник відмовлявся від багатьох ілюзій, властивостей романтизму
Семейная пара прожила вместе много лет. У них есть дочка Анара. Но в жизни Исабекова и Самиры наступает кризис взаимоотношений и пара решает расстаться на некоторое время.
В один из дней после расставания, герой решает написать письмо своей супруге, что выразить свои мысли в отношении Сабиры и Анары. Смутившись от собственной чуткости и душевности, Исабеков так и не заканчивает письмо.
Наступает день встречи с дочерью. Главный герой гуляет с ней по осеннему саду. В этом саду девочка находит одинокое красное яблоко. Увидев это яблоко, Исабеков начинает ностальгировать по старым временам, вспомнив историю из своей молодости. Это воспоминание было связано с первой любовью.
Будучи студентом Исабекову приходилось ездить на сбор урожая с колхозных полей. Проходя через сад, герой находить одинокое красное яблоко и решает подарить его девушке, которая ему нравится. Исабеков встречался с девушкой в библиотеке и там он решает отдать яблоко ей. Но девушка не приходила, а молодой человек все это время хранил его. Когда Исабеков дождался девушку и вручил ей яблоко, она не поняла порыва и отвергла подарок.
Исабеков вспомнил то чувство разочарования и понял, что в его жизни есть только одна женщина, которая хотела видеть подобные подарки каждый день от него. Эта находка ему найти ответы на вопросы, которые его волновали.
Герой отправляет телеграмму жене: «Сабира, мы едем к тебе», а дочка дописала: «Встречай нас, мама. Мы везем тебе красное яблоко».
Только время дает осознание, кто действительно нужен и по-настоящему дорог.
Объяснение:
Я думаю в этом тексте есть цитаты из рассказа
,,Красное яблоко")
Сережки ландыша качаются между длинными, гладкими листьями. Крепким носом стучит по стволу дятел. Кричит иволга. Мелькнула пушистым хвостом цепкая белка. Далеко в чаше раздается треск. Уж не медведь ли это?