Наша українська мова одна з самих милозвучних та кольорових мов. Багатьма словами можно сказати "мама", і "матуся", і "ненька". Скільки ж віршів написано відомими поетами на рідній мові, оспіванно піснями гарні краєвиди, намальовано картин художниками з куточків України. Тільки не всі задумувались, що чарівність своєї мови треба берегти, дбати про правильну вимову, орфографічно писати,не перекручувати слова на новий "сленг". Якщо кожен почне змінювати тлумачення того,чи іншого, то через декілька років ми не будемо розуміти один одного. Я за те, щоб людина з дитинства знала що її мова прекрасна така яка вона є, треба поважати це і вчити нові слова, дотримуватися вимог, дбайливо ставитись до української мови.
Самсон Вырин –крайне бедный смотритель почтовой станции. Его труд тяжек и недооценен. Он вынужден терпеливо выслушивать от любого проезжающего оскорбления и упреки в свой адрес, для того чтобы обеспечивать семью самым необходимым, . Жена его рано умерла и он остался жить с дочкой Дуней.Она была единственной отрадой и радостью в жизни станционного смотрителя. Дуня во всем отцу, уже в возрасте четырнадцати лет — могла и обед приготовить, и в доме прибраться.
В первый приезд рассказчика Самсон Вырин полон сил — он был бодр и свеж. Он был добрым и любящим человеком. Через три или четыре года (Во второй приезд) – он состарился, поседел, стал жалким забитым пьяницей