Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Старая деревенская фотография - это не просто
застывший снимок. Это память о
которая оживает в воспоминаниях.
Эта память хранит приметы дома, семьи, школы или
просто какого-то отрезка времени в истории жизни
человека и всего народа.
Издревле, деревенский уклад жизни отличался
от городского.
Жители деревень ревностно и бережно хранили старые
фотографии и сохраняли обычаи предков.
В деревенских домах мы часто видим на стенах
множество фотографий.
В этих фотография буквально вся жизнь запечатлена -
дети, свадьбы, военные фотографии и прочие
моменты из жизни людей.
Именно по этим, казалось бы обычным фотография,
можно восстановить историю народа,
понять как жили люди, в каких ситуациях побывали,
что они чувствовали и о чём думали.
Виктор Петрович Астафьев вспоминает фрагмент
собственной жизни, в котором описывает быт
простого бедного люда в далеком сибирском селе,
которое взбудоражено неслыханно важным событием –
приездом фотографа.
Почему взбудоражены? Почему расстроен герой, не
попавший на это фото?..
Деревенская фотография - это своеобычная летопись
нашего народа, настенная его история.
И хотя на старой фотографии нет автора, она дорога
ему воспоминаниями о далеком детстве, о родных
людях, жизнь которых и составляет историю нашего
народа.
Объяснение:
