1. VIIІ столітті до н. е.;
2.Гомерівський епос має дві основи — міфологічну й історичну.
3.Тро́я — старовинне місто на північно-західному узбережжі Малої Азії (точне місце — пагорб Гіссарлик — встановив 1871 року німецький археолог Генріх Шліман), де, за епосом та іншими давньогрецькими джерелами, на початку XII ст.
4.суть «Гомерівського питання» можна сформулювати так: Чи існував Гомер насправді, як конкретна історична особа, чи це вигаданий образ?
5.Гоме́р — легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу.
6.І́ліон. Воно знаходиться на північно-західному узбережжі Малої Азії
7.Рапсод - виконавці і, можливо, творці давньогрецьких епічних пісень. Питання про походження рапсодів і їх первісної діяльності видається спірним.
8.Гомерівська Іліада побудована на Троянському циклі міфів, що розповідає про десятирічну війну між захисниками міста Трої (або Іліона) і греками. ... Сама ж «Іліада» розповідає тільки про один епізод десятого року війни під Троєю, що тривав 53 дні — гнів наймогутнішого героя ахейського війська Ахілла.
9.Ще за античності популярною була епіграма про те, що сім міст — Смірна, Родос, Колофон, Саламін, Хіос, Аргос, Афіни — сперечалися між собою за честь називатися батьківщиною Гомера: Сім сперечалися міст і звалися Гомера вітчизною: Смірна, Родос, Колофон, Самалін, Ірос, Аргос й Афіни.
10.Троянська війна тривала впродовж десяти років від початку 12 століття до н. е
11.Гомер — легендарний поет, який стояв біля витоків грецької, а отже, і європейської літератури. Його ім'я пов'язане з найдавнішим літературним жанром греків — героїчним епосом. ... Вважають, що Гомер жив приблизно у VIII ст. до н.
12.У давнину Гомера змальовували як сліпого мандрівного співця, який володів даром провидця та знав усе про минуле і майбутнє. Стародавні греки високо шанували Гомера, тільки його називали словом «поет» і вживали щодо нього епітет «божественний». Платон вважав, що Гомер «виховав усю Елладу».
В мире романа нет магии как таковой, но некоторые фантастические элементы всё же присутствуют. Например, учёный по имени Туб отказался делать наследнику Тутти железное сердце вместо человеческого (железное сердце требовалось Толстякам для того, чтобы мальчик вырос жестоким и безжалостным). Проведя в клетке зверинца восемь лет, Туб превратился в существо, напоминающее волка, — полностью оброс шерстью, у него удлинились клыки.
Страной правят Три Толстяка — магнаты-монополисты, не имеющие ни титулов, ни формальных должностей. Кто правил страной до них, неизвестно; они — правители, имеющие несовершеннолетнего наследника Тутти, которому и собираются передать власть. Население страны делится на «народ» и «толстяков» и им сочувствующих, хотя чётких критериев такого деления не даётся.
Толстяки в общем представлены как богачи, обжоры и бездельники, народ — как бедняки, голодающие, рабочий люд, но среди героев романа немало исключений, хотя бы доктор Гаспар Арнери, которого нельзя отнести к беднякам, но который, тем не менее, сочувствует революционерам, а также безымянные гвардейцы, стреляющие в своих сослуживцев, верных присяге Толстякам.
Сюжет[править | править вики-текст]В стране Трёх Толстяков революционная ситуация — недовольство бедной части общества, попытки поднять мятеж. Идейными вдохновителями революционеров являются оружейник Просперо и гимнаст Тибул. Один из главных героев романа, учёный, доктор Гаспар Арнери, сочувствует народу, хотя сам — довольно обеспеченный человек. Просперо арестован и посажен в клетку зверинца, но канатоходец Тибул остаётся на свободе. Гаспар прячет Тибула в своем доме и перекрашивает его в негра для маскировки. На следующий день «негр» узнаёт о подземном ходе из дворца Трёх Толстяков (этот секрет открывает Тибулу продавец воздушных шаров, которого накануне случайно занесло ветром на дворцовую кухню). Тем временем поднявшие мятеж гвардейцы дворцовой стражи колют саблями чудесную куклу наследника Тутти, подобную внешне живой девочке, и доктору отдан приказ починить механизм за одну ночь под угрозой строгого наказания. Он не может этого сделать по объективным причинам и везёт куклу во дворец, но по дороге теряет её. В поисках куклы он находит в фургоне бродячих артистов девочку-циркачку Суок, как две капли воды похожую на сломанную куклу. По инициативе Тибула она соглашается подменить куклу и революционерам Просперо из дворцового зверинца. Девочке это удаётся: Просперо сбегает из дворца через подземный ход. Но саму Суок поймали и приговорили к смерти. Тем не менее, всё для неё и революционеров складывается удачно: гвардейцы, перешедшие на сторону народа, подменяют девочку на найденную куклу, власть Толстяков свергают, а Суок и Тутти (который оказался её братом) дают представления вместе.
