Відповідь:
Пояснення:
Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Объяснение:
Басня И. И. Дмитриева «Нищий и Собака» написана в 1803 году, в тот короткий период, когда он, получив чин тайного советника, находился в отставке и отдавал все свои силы литературной работе, шлифуя мастерство художественного слова. Усилия эти оказались не напрасными – свет увидел миниатюрный литературный шедевр-назидание о Собаке и Нищем. В короткой басне Иван Иванович не примеряет на себя мантию судьи пороков человеческого общества. Он только их обозначить.
Для усиления эмоционального воздействия автор вводит в сюжетную с линию образ старого человека. Он также использует гиперболу – «от глада умираю», инверсию «сутки уж не ел», «ты накормлен был», «наружность иногда обманчива бывает». Такой прием позволяет выделить ключевой глагол «не ел», именные сказуемые «накормлен был», «обманчива бывает», перенести акцент на крайнюю нужду старика, на кажимость реальных явлений. Тщательную работу автора над словом иллюстрирует перифраз «старик с сумою», «бедняк» – автор не желает злоупотреблять словом «нищий», хотя оно позволяет создать яркий образ одним-единственным штрихом.
