Шхуна «Пілігрим» полює на китів. Але на шхуні є й пасажири: це дружина хазяїна «Пілігрима» з п’ятирічним сином Джеком. Вони пливуть до Америки, щоб побачитися там з містером Уелдоном — чоловіком та батьком. З ними кузен Бенедикт — його цікавить тільки ентомологія (наука про комах).
Мандрівники зустріли в морі покинуте судно, де були живі істоти: собака Динго та п’ятірка негрів. Величезний негр Геркулес став добрим другом усім, особливо маленькому Джеку.
Під час полювання на кита гине шлюпка з капітаном та командою. Юнга Дик Сенд бере на себе керування судном. Розумний хлопець упорався б, але судовий кок Негоро зіпсував компас. Цей кок дуже підозрілий. Ось і собака, який потоваришував з усіма, на Негоро гарчить та гавкає.
Нарешті дісталися берега. Мандрівники гадають, що вони у Південній Америці. Негоро каже, що він знайомий з цим континентом. Ось дістануться вони якогось міста, зв’яжуться з містером Уелдоном, і він усіх урятує. Та трапляються дивні речі. Рослинність не американська, малий Джек ніяк не може побачити обіцяного колібрі, кузен Бенедикт радіє, що побачив африканську комаху в Америці. Раптом усі побачили жирафів — але ж на американському континенті цих тварин нема.
Компанія зустрічає шляхетного на вигляд пана на ім’я Герріс. Він каже, що вони опинилися у Болівії. За усіх до своєї гасієнди (садиби), де всі можуть перепочити та діждатися звістки від чоловіка місіс Уелдон. Це була пастка. Герріс та Негоро у змові. І континент — зовсім не Америка. Це — Африка!
Герріс та Негоро піклуються тільки про гроші. Вони злодії. Негрів продають у рабство. Втекти вдалося тільки Геркулесу. Герріс змушує місіс Уелдон написати листа чоловіку. Вони з Негоро заманили жінку з сином, щоб узяти чималий викуп. Вірна дружина боїться, що її чоловіка теж заманять у пастку й будуть вимагати чогось зовсім неймовірного.
Жінку з сином та кузена поселили серед негритянських дикунів.
Кузена Бенедикта відпускають блукати без охорони, бо вважають чоловіком не сповна розуму.
Ентомолог справді бачить тільки своїх комах. Раптом якась дужа рука схопила його та кудись потягла. Зникнення кузена змусило посилити охорону матері та сина.
В африканському селищі відбулося велике свято. На таких святах усі чекають на прихід лісового духа — чаклуна «мганга». Він зазвичай з’являється весь розписаний дивними фарбами, у чудернацькому вбранні. І ось він з’явився! Це був велетень. Танцював, підскакував, волав несамовито, підкидаючи списа, та обрав собі дві жертви: місіс Уелдон і її сина.
Ніхто не посмів опиратися йому. Він звалив жертви собі не плече та зник у хащі. Жінка знепритомніла. Джек гамселив чудовисько маленькими кулачками.
Виявилося, що той, хто вкрав Бенедикта та місіс Уелдон з сином, був зовсім не чаклун, а добрий Геркулес, вдячний за свій порятунок на морі. Вдалося чорношкірому велетню врятувати й Дика Сенда. Маленька група пробирається до моря, щоб сісти на якийсь корабель. Випадково вони зустрічають Негоро. Дик та Геркулес не встигають нічого зробити: Динго кидається на підступного кока та перегризає йому горлянку.
На жаль, перед смертю негідник встиг встромити у вірного собаку кинджал, і пес загинув. З’ясувалося, що колись Негоро заради грошей убив першого хазяїна Динго — Сема Вернона.
Нарешті всім, хто врятувався, пощастило дістатися до Америки. Дик став місіс Уелдон за старшого сина, Геркулес — за вірного друга. А негрів, що було продані у рабство, згодом знайшов та викупив містер Уелдон.
На честь повернення мандрівників було влаштовано бенкет. Перший тост був за Дика Сенда — п’ятнадцятирічного капітана!
Главные персонажами этой сказки — Мари, Щелкунчик, Дроссельмейер и Мышиный король. Одноглазый Дроссельмейер — это единственный взрослый, действующей, персонаж в этой детской сказке. Он представляет из себя одновременно и симпатичную, и пугающую, и загадочную фигуру. В нашим мире он старший советник суда и мастер игрушек, а просторах сказки он незримый дирижёр над всеми разворачивающимися событиями.
Мари — это маленькая девочка, полная смелости, доброты и решимости. Она единственная, которая влюбляется в Щелкунчика и оберегает его от других. Во время боя она, дрожа от страха, бросает туфельку в мышиного короля и это прогоняет его.
Щелкунчик является ключевым персонажем. Он всего лишь смешная, нескладная игрушка, которую дарят Мари на Рождество. Но Мари смогла разглядеть за неказистой внешностью добрые глаза и милую улыбку. Именно вера и любовь Мари позволяет Щелкунчику победить мышиного короля и снова стать человеком.
Мышиный король отрицательной фигурой сказки. Он объявляет войну Щелкунчику, и захватывает власть в королевстве. И только после его свержения наступает мир и покой.
1. Н.М.Рубцов написал стихотворение "Звезда полей" в 1964 году, а издательство "Советский писатель" выпустило через три года книгу его стихов "Звезда полей". В 1968 г. Рубцов заканчивал литературный институт и эту книгу представил как дипломную работу. Ей дали высокую оценку. 2. Это лирическое стихотворение можно отнести к пейзажной лирике, но с явно выраженным философским подтекстом. Мы вместе с поэтом возносимся в небеса, туда, где "горит земля полей". Она поддерживает поэта духовно, не даёт потерять ему жизненные ориентиры. 3. Рубцов пишет о том, что его звезда и в полночь, и минуты потрясений, в любом месте, где бы он не находился, она ему как в детстве. Стихотворение очень лирично, проникнуто грустью, и в то же время дает силы и поэту, и нам, ведь такая звезда должна быть у каждого. 4. Лирический герой этого стихотворения сливается с образом автора. Ведь такая малая Родина, где ты рос, формировался как личность, она всегда с тобой. Не только поле, окрестности, но и вся жизнь освещена этой звездой. Проникнуть в образную структуру стихотворения нам различные выразительные средства языка: в одной метафоре"звезда полей" так много всего соединилось: что-то возвышенное, неземное и реальное, конкретное поле. А какую эмоциональную окраску придают эпитеты: с одной стороны веет холодом - "во мгле заледенелой" и тут же "лучом приветливым" согревает нам душу. Стихотворение небольшое, всего 16 строк, разделенных на четыре строфы, объединенных перекрестной рифмовкой. Но сколько здесь авторских эмоций, которые он передает при пятистопного ямба, который словно призывает нас проникнуть в ткань произведения и разделить с поэтом все его чувства. И мы понимаем, что главное в жизни, о чем хочет нас предупредить Рубцов, это не сбиться с жизненного пути, всегда иметь в жизни свою звезду.
Мандрівники зустріли в морі покинуте судно, де були живі істоти: собака Динго та п’ятірка негрів. Величезний негр Геркулес став добрим другом усім, особливо маленькому Джеку.
Під час полювання на кита гине шлюпка з капітаном та командою. Юнга Дик Сенд бере на себе керування судном. Розумний хлопець упорався б, але судовий кок Негоро зіпсував компас. Цей кок дуже підозрілий. Ось і собака, який потоваришував з усіма, на Негоро гарчить та гавкає.
Нарешті дісталися берега. Мандрівники гадають, що вони у Південній Америці. Негоро каже, що він знайомий з цим континентом. Ось дістануться вони якогось міста, зв’яжуться з містером Уелдоном, і він усіх урятує. Та трапляються дивні речі. Рослинність не американська, малий Джек ніяк не може побачити обіцяного колібрі, кузен Бенедикт радіє, що побачив африканську комаху в Америці. Раптом усі побачили жирафів — але ж на американському континенті цих тварин нема.
Компанія зустрічає шляхетного на вигляд пана на ім’я Герріс. Він каже, що вони опинилися у Болівії. За усіх до своєї гасієнди (садиби), де всі можуть перепочити та діждатися звістки від чоловіка місіс Уелдон. Це була пастка. Герріс та Негоро у змові. І континент — зовсім не Америка. Це — Африка!
Герріс та Негоро піклуються тільки про гроші. Вони злодії. Негрів продають у рабство. Втекти вдалося тільки Геркулесу. Герріс змушує місіс Уелдон написати листа чоловіку. Вони з Негоро заманили жінку з сином, щоб узяти чималий викуп. Вірна дружина боїться, що її чоловіка теж заманять у пастку й будуть вимагати чогось зовсім неймовірного.
Жінку з сином та кузена поселили серед негритянських дикунів.
Кузена Бенедикта відпускають блукати без охорони, бо вважають чоловіком не сповна розуму.
Ентомолог справді бачить тільки своїх комах. Раптом якась дужа рука схопила його та кудись потягла. Зникнення кузена змусило посилити охорону матері та сина.
В африканському селищі відбулося велике свято. На таких святах усі чекають на прихід лісового духа — чаклуна «мганга». Він зазвичай з’являється весь розписаний дивними фарбами, у чудернацькому вбранні. І ось він з’явився! Це був велетень. Танцював, підскакував, волав несамовито, підкидаючи списа, та обрав собі дві жертви: місіс Уелдон і її сина.
Ніхто не посмів опиратися йому. Він звалив жертви собі не плече та зник у хащі. Жінка знепритомніла. Джек гамселив чудовисько маленькими кулачками.
Виявилося, що той, хто вкрав Бенедикта та місіс Уелдон з сином, був зовсім не чаклун, а добрий Геркулес, вдячний за свій порятунок на морі. Вдалося чорношкірому велетню врятувати й Дика Сенда. Маленька група пробирається до моря, щоб сісти на якийсь корабель. Випадково вони зустрічають Негоро. Дик та Геркулес не встигають нічого зробити: Динго кидається на підступного кока та перегризає йому горлянку.
На жаль, перед смертю негідник встиг встромити у вірного собаку кинджал, і пес загинув. З’ясувалося, що колись Негоро заради грошей убив першого хазяїна Динго — Сема Вернона.
Нарешті всім, хто врятувався, пощастило дістатися до Америки. Дик став місіс Уелдон за старшого сина, Геркулес — за вірного друга. А негрів, що було продані у рабство, згодом знайшов та викупив містер Уелдон.
На честь повернення мандрівників було влаштовано бенкет. Перший тост був за Дика Сенда — п’ятнадцятирічного капітана!
шукай