Интерес к истории России - один из основных в жизни и творчестве А.К. Толстого. Можно предположить, что, помимо юношеских занятий в московском архиве, он в значительной мере подогревался близостью ко двору, где невозможно было жить, не лавируя, не лукавя (и Толстой это прекрасно знал, так как сам служил при дворе), и это было для него мучительно, потому что писатель «…чувствовал в себе лишь одну возможность действовать - идти прямо к цели» [Жуков, 1982, 283]. Художественно исследовать тему «власть и личность» в близкое к нему время Алексей Константинович не мог - «ходить бывает склизко по камешкам иным…, итак, о том, что близко, мы лучше умолчим» [Толстой, 1961, т.2, 150].
Объяснение:
короче загугли))
Объяснение:
Доброта - пріоритетний шлях людської поведінки: про це твердять нам книги, фільми і мультфільми, в яких, як правило, добро завжди перемагає зло. Але часто в житт гаємо, що великих успіхів, в тому числі і фінансових, домагаються ті, хто зносить все на своєму шляху, забуваючи про моральні принципи. Такі люди, мабуть, керуються законом еволюції, стверджує, що "виживає найсильніший". Але соціологи не настільки однозначні, адже - запевняють вони - людське суспільство все-таки живе не за законом джунглів.
Існує класична модель розрахунку конкурентності тварин в рамках одного виду, відома як "Голуби і яструби". У цій моделі розраховується виграшна стратегія при боротьбі за їжу, самку або територію - тобто за важливі для виживання ресурси. Відповідно до даної схеми, голуб ухиляється від бійки і агресії, в той час як яструб хижо бореться до перемоги або до плачевного фіналу. У моделі проводиться математичний розрахунок того, як буде коливатися складу яструбів і голубів в популяції: один яструб серед голубів буде почувати себе чудово, але, як тільки яструбів стає багато, "перемагає" голуб, який розмножується, в той час як яструби один одного знищують ,
У людському суспільстві принцип цієї моделі відомий як "вівці серед вовків". Приміром, в компаніях з агресивним стилем роботи дістатися до керівних посад мають можливість люди миролюбні й неконфліктні, так як агресивні кадри завдали один одному непоправні "рани" в іміджі та репутації, поки боролися за владу. Звичайно, всі ці приклади умовні, але суть в тому, що і добра, позитивна людина має шанси домогтися успіхів у кар'єрі.
Доброта - це коли ми робимо добре не тільки собі, а й оточуючим нас людям, світові. Добра людина часто діє наперекір особистим інтересам, у той час як вчинки злого спрямовані на роблення добра виключно самому собі. Таким чином, добра людина налаштовує до себе світ і людей, що у ньому, а злий в результаті своїх маніпуляцій може розраховувати виключно на себе.
В цілому, в людині генетично закладено дві основні поведінкові програми: творча і захисна. Перша включає в себе стан доброти, радості, довіри, одкровення, любові і забезпечує правильне функціонування всіх органів і систем.
Захисний стан - це гнів, страх, жадібність, ворожість, заздрість, зарозумілість, незадоволеність, презирство, злість, роздратування, ненависть, обурення, обурення, хитрість, агресивність. Все це необхідно виключно для виживання в критичній ситуації, тобто на короткий час, і обов'язково має змінюватися творчими станами.
Добро і зло - абстрактні категорії, тому навести факти, чому краще бути добрим, а не злим, неможливо. Варто лише довіряти власній інтуїції, почуттям; довіряти про те, що доброта - енергія, спрямована в зовнішній світ - завжди повертається в тій чи іншій формі. До того ж, численні релігії та релігійні вчення пропагують саме доброту. Так що варто довіряти і багатотисячолітньому людському досвіду, вибираючи власну стратегію поведінки. Адже саме доброта "вписує" нас в картину світу, робить природною частиною всього сущого. Саме "добра" стратегія поведінки гарантує наші розвиток і самовдосконалення. Тобто роблячи добро людям, ми робимо добро і собі.
Добра людина притягує до себе більше інших таких же добряків. Але ж відомо, що "не май сто рублів, а май сто друзів". До того ж, саме позитивний настрій забезпечує і гарне здоров'я. У здоровому тілі - здоровий дух, і навпаки. Так що доброта - ще й шлях до довголіття.
2. Забытые человеческие чувства.
3. Жанр «Утеса» — лирическая миниатюра, стиль — романтический.
4.«тучка золотая» олицетворяет ветреную красавицу, полную жизни, сил и счастья. А утес выступает в роли солидного и умудренного опытом пожилого господина, который считает, что все прелести жизни лично для него уже остались в Тучи во все времена отождествлялись в религии и мифологии с чем-то неземным и божественным, их природа, долгое время остававшаяся для людей загадкой, внушала им благоговейный трепет.
5. "Он стоит, задумался глубоко,И тихонько плачет он в пустыне."
6. Одна строфа.(т.е. 2 четверостишия)
7. "Тучка умчалась рано, по лазури весело играя", "утес плачет" - метафора. Среди средств художественной выразительности преобладают оли эпитеты (золотая тучка, весело играя, старый утес), перифраз («влажный след» - слеза) и аллитерация звуков «р», «л», в». Плавность стихотворения достигается за счет использования ассонанса «о» и «а».
8.В образе пожилого господина-утеса Михаил Лермонтов изобразил самого себя. Несмотря на молодость (на момент гибели поэту исполнилось всего 28 лет), в душе он чувствовал себя глубоким стариком. Страдания, связанные с невозможностью реализовать себя в мире, который соткан из противоречий, заставили Михаила Лермонтова фактически поставить крест на собственной жизни. И, наблюдая за тем, как другие люди, немногим моложе его, могут позволить себе роскошь быть по-настоящему счастливыми, поэту лишь оставалось смириться с собственной участью и признать, что он обречен на вечное одиночество и непонимание.