ответ:Любов, позбавлена взаємності
Тетяна відкрилася любові і віддалася своєму почуттю повністю. Вона не боїться своїх нових відчуттів, життя наповнилося прекрасними звуками і відчуттями. З'явилася мета - бути поруч з коханим. Дівчина не грає в любов, вона живе нею. Тетяна пише визнання, відвертість якого бентежить навіть холодну душу Онєгіна. Чоловік не готовий до любові. Він розчарований в жінках, тому відмовляє Ларіної, вчить її правильній поведінці, вмінню стримувати свої емоції, контролювати любов. Автор не згоден з героєм. Поруч з любов'ю, позбавленої взаємності, постає доля. Вона помститься Онєгіна, змусивши його зрозуміти, що людина народжена для любові.
Філософські проблеми піднімає дана сюжетна лінія. Любов, навіть позбавлена відповіді, продовжує розвиватися. Важко людині в такому стані, але він залишається красивим, тому що вміє любити. Тетяна продовжує любити Євгенія, дізнавшись його недоліки і слабкості. Через роки, знайшовши сім'ю, жінка любить Онєгіна, не сподіваючись на взаємність.
подружня любов
Ларіна виходить заміж і знаходить все те, про що мріяла б будь-яка інша дівчина. Тетяна стає дамою вищого світу. Ларіна - княгиня, яка влаштовує вечори, відвідує модні салони. Тетяні хочеться в село, де чекає її улюблена природа: гаї, поля, сади.
У тексті роману немає рядків, в яких сказано, що вона не любить свого чоловіка. Є визнання Онєгіна, але немає відмови в почуттях чоловікові. Що це за подвійність внутрішнього стану? Автор допомагає розібратися у відмінності любові. Тут подружня любов - це вірність, відданість шлюбу, вдячність долі за набуття дому та сім'ї. Така любов в романі Пушкіна «Євгеній Онєгін» викликає повагу.
Страх перед любов'ю
Євгеній Онєгін втомився від любовних ігор, якими займався в Петербурзі. Його серце охололо, він став бездушним. Любов для Євгена - розрахунок вигідною партії в майбутньому. Для Онєгіна приємне відчуття пов'язане з втратою свободи, духовної та фізичної. Шлюб - це відповідальність. Онєгін боїться взяти відповідальність за того, хто буде йому близький. Отримавши листа від наївної дівчинки, Онєгін думає про себе. Він задоволений, пишається тим, що поводиться благородно по відношенню до недосвідченої, недосвідченої в любовних справах Тетяні. Євген далекий від почуттів Ларіної. Він живе тими емоціями, які був здобув в столиці. Бездушні красуні, манірні кокетки грали в почуття, не проникаючи в їх суть. Автор каже, що вони бояться любові, наслідків та відповідальності головного людського якості - вміння любити.
Любов - пристрасть
Змінився за час подорожі Онєгін зустрічає нову Тетяну. Вона вже не та дівчина-простачка, яка відкриває йому свої почуття, сподіваючись на взаємність. Ларіна стає дружиною генерала, вона світська дама, холодна і ставна. Урок, який підніс Євген, Тетяна сприйняла і стала стриманою і міцною. Євгенія починає спалювати пристрасть, почуття поглинає чоловіка так, що він пише Тетяні повні сліз послання. Онєгін хоче повернути те, від чого відмовився, але безсилий.
Найсвітліше почуття людини - любов. Вона багатогранна, але найбільш показова любов до жінки або чоловіка. Написати твір «Тема любові в романі« Євгеній Онєгін »складно. Слід зауважити різні грані і варіанти одного почуття, що живуть в одній людині і різних людей. Матеріал і запропонована інформація до
Объяснение:
«Господа Головлевы» является остросоциальным романом описывающим быт дворянства. Во времена крепостнического права наблюдалось не только разложение буржуазии, но и разложение семьи в целом. Происходит гниение нравственности, из-за чего в народе полным ходом шел упадок семейных ценностей и норм морали. М.Е. Салтыков-Щедрин обращает внимание читателя на исследование и анализ происходящих событий и последующих за ними последствий.
Обратим пристальное внимание на главу семейства Арину Петровну Головлеву. Это властная помещица, энергичная, целеустремленная, у нее в руках находится власть над окружающими ее людьми. Но именно эта власть делает ее испорченной и властолюбивой. Она одна управляет имением, разоряет крестьян, превращает мужа в приживальщика и калечит жизнь простым людям. Благодаря своим качествам она сумела во много раз умножить состояние своего супруга. Но открытым остается вопрос: для чего ей все эти богатства, ради которых, по ее же словам, женщине приходится трудиться не покладая рук и испытывать жуткий недосып. Вопрос это риторический, мы понимаем, что делает это Арина Петровна ради своих детей. Однако так ли это на самом деле? Может быть, слова о семье и материнском долге лишь маскируют истинную причину ее тяжелого труда? Может это все происходит лишь для того, чтобы никто и словом не мог упрекнуть женщину? Даже о своей мертвой дочери она говорит, что Бог отнял у нее одну, а дал целых двух. Речь идет о сиротах-близнецах. Но относится она к ним далеко не по-матерински, называя их «щенками, подкинутыми ей на шею».
Вот мы видим старшего сына Арины Петровны – Степана. Он остроумный, умный парень, но вместе с тем абсолютно безалаберный, отчего молодой человек спивается и умирает в нищете. Дочь дворянки, из которой так и не получилось бесплатного бухгалтера, убегает из родного дома. Но, к несчастью, вскоре ее бросает супруг, и женщина также умирает без средств к существованию. Бабушка берет ее двух близняшек себе на попечение. Изначально она видит в них лишь обузу, но вскоре привязывается к девочкам. Они вырастают и выбирают профессию актрис. Но вскоре, они, лишившись поддержки и не зная как себя защитить, попадают в тяжелую жизненную ситуацию, опускаются все ниже и втягивают себя в скандальный судебный процесс. В конце концов одна из девушек совершает суицид, а вторая, не найдя в себе силы для принятия яда, отправляется обратно в имение Головлевых.
Объяснение:
вот
Главный герой — Евгений Онегин. Названием романа Пушкин подчеркивает центральное положение Онегина среди других героев произведения. Роман имеет очень сложную структуру. Стихотворная форма придает роману черты, резко отличающие его от обычного романа. Эта форма сообщает чувства поэта, его волнения. Онегин — светский молодой человек, столичный аристократ, получивший типичное для того времени воспитание под руководством француза-гувернера — воспитание в духе литературы, оторванной от национальной и народной почвы. Онегин посещает балы, театры, рестораны. Но такая жизнь его не утраивает. Ему скучно. Автор пишет:
Отворотился – и зевнул, и молвил:
"Все пора на смену;
Балеты продолжительно я терпел,
Но и Дидло мне надоел".
Пустота жизни мучает Онегина, им овладевает хандра, скука, и он покидает светское общество, пробуя заняться общественно-полезной деятельностью.
Барское воспитание, отсутствие привычки к труду ("труд упорный ему был тошен") сыграли свою роль, и Онегин не доводит до конца ни одного из своих начинаний. Он живет "без цели, без трудов". В деревне Онегин ведет себя гуманно по отношению к крестьянам, но не задумывается над их судьбой, его больше мучают собственные настроения, ощущение пустоты жизни.
Поэт не скрывает недостатков своего героя и уж точно не старается оправдать их. Мы узнаем из первой главы, что сам Автор познакомился с Онегиным и ему "нравились его черты". Автор не делает своего героя "положительным", но не делает его и "отрицательным". Эта противоречивость делает Онегина реалистичным. Я считаю, что автор относится к своему герою ни положительно, ни отрицательно он просто относится к нему как к человеку.