1)Записки охотника — сборник небольших рассказов Ивана Тургенева, изданных под таким названием в 1852 году.
2)Рассказчик в «Записках охотника» — это любознательный, гармоничный и тонко чувствующий человек. Его интерес к окружающим искренний, и это не может не восхищать. Для него одинаково интересны все без исключения люди, с которыми ему довелось встретиться. И несомненной заслугой рассказчика является то, что он сумел так показать будничные события, что интерес к «Запискам охотника» не угасает даже теперь, когда после их написания очень много времени.
3)в составе "Записок охотника" 25 очерков, каждый из которых
обладает своим сюжетом и в то же время входит в единый
повествовательный цикл, скреплённый позицией рассказчика,
выступающего в роли действующего лица, охотника.
4)Все крестьянские дети, о которых говорится в рассказе, очень близки с природой, они буквально живут в единении с ней. С самого раннего детства они уже знают, что такое труд, самостоятельно познают окружающий мир. Этому работа дома и в поле, и во время выездов в «ночное». Поэтому с такой любовью и трепетным вниманием описывает их Тургенев. Именно такие дети - наше будущее.
Рассказ писателя не принадлежит только времени его создания, к 19 веку. Этот рассказ глубоко современен и своевременен во все времена. Сегодня, как никогда, требуется возврат к природе, к пониманию того, что надо её беречь и жить с ней в единении, как любимой матерью, но не мачехой. Воспитывать наших детей на труде и уважении к нему, на уважении к трудящемуся человеку. Тогда и окружающий нас мир изменится, станет чище и прекрасней.
5)Главные герои это 5 мальчиков Федя, Павлуша, Илюша, Костя и Ваня.
У людині все має бути прекрасним…» … і душа, і тіло, і думки…», — написав колись А. Чехов. Він розповів, якою, на його думку, має бути інтеліґентна людина. Це йе супермен із широкими плечима та досить прямолінійним розумом — а саме таким є сучасний герой.
Поняття краси в різних народів було різним. Давні греки оспівували красу людського тіла — його гармонію, силу, гнучкість. Тому головною подією життя грека стали Олімпійські ігри — ґрандіозне шоу краси й гармонії людини.
Канони краси завжди відображали економічний стан суспільства, його класовий розподіл, певне ставлення суспільства до жінок. Так, саме до жінок, бо навіть слово «мода» пов’язувалося саме з ними, жінками. Перші салони краси з’явилися вже у VI тисячолітті до нашої ери в долині річок Тигр та Євфрат. Єгиптяни серйозно переймалися проблемами жіночої краси. Про це свідчать знайдені в храмі Хатшепсут закам’янілі креми, туші, фарби для волосся. Уже в епоху Древнього Царства відомі плісировки та драпіровки тканини. Давні греки та римляни підкреслювали стійкість та суворість свого побуту. Одяг римлянина — тога, був ще й ознакою людини, яка мала громадянські права.
У середні віки церковні звичаї пропонували нехтувати тілом на догоду вихованню християнського духу. Отож оголювати частини тіла було гріхом, тому жінки мали вдягати безліч спідниць, накидок. Мусульманська релігія і сьогодні наказує жінці ховатися під паранджею — навіть її обличчя не повинен бачити ніхто, окрім її володаря-чоловіка. Бажання французьких кавалерів бачити в жінці тендітну Прекрасну Даму призвело до появи пишного вбрання — криноліну. Людські вади — лисина, крива шия і малий зріст спричинили появу перук, пишних комірців, високих підборів.
Розповсюдження моди у світі йшло через виникнення модних салонів, виробництво ляльок, видання цікавих журналів моди. Література, мистецтво, театр у свою чергу впливали на розвиток модного одягу. Театральна зала ставала подіумом, на якому демонструвалися вечірні туалети, ювелірні прикраси, чудернацькі капелюшки, парасольки, окуляри, навіть домашні тварини.
Іноді законодавцями модних дрібничок ставали літератори та діячі мистецтва. Французьких жінок навчила носити брюки письменниця Жорж Санд, якій було цікаво епатувати публіку своїм зовнішнім виглядом і у такий б давати зрозуміти, що в неї є такі самі права, як і в чоловіків. Краватки увійшли в моду у Франції завдяки перемогам принца Конде, який носив воєнний мундир хорватського полку. Краватки «а ля Конде» носили всі французи — і чоловіки, і жінки. Про те, як зав’язувати краватку, навіть друкували підручники! Автором одного з них був лорд Байрон, який вважав, що краватка ґенія має бути відповідного розміру та багряно-коралового кольору, бо пересічна людина навіть вузол краватки зав’яже без фантазії.
Двадцяте століття знову повернуло людину до культу гармонійно розвиненого тіла. Атол Бікіні, де 1946 року стався вибух під час випробування атомної бомби, дав назву пляжному одягу з уперше відкритими недозволеними раніше частинами людського тіла. Сьогодні назва «бікіні», якщо й асоціюється з вибухом, то скоріше із сексуальним. Першими вирішили відкрити торс зірки екрану — Б. Бордо, Д. Менсфілд. А нова мода «топлес» сьогодні сприймається як адекватна заміна одягу.
Сьогодні знову, як у часи давніх греків, людина може пишатися гарним тілом, розвинутим постійними фізичними вправами, вкритим гарною засмагою. Відродилося навіть мистецтво татуажу — картини, які вкривають тіло, сьогодні мають замінювати одяг, відображувати сутність душі, а не лякати ворога. Спорт, масаж, косметика — це цікаво й важливо, а одяг презирливо називають «ганчірками». Цінність має лише одяг «от кутюр»(від французького «висока мода»), виготовлений витонченим майстром із приводу якоїсь урочистої події.
У такій ситуації людина, яка не має можливості ходити до басейну, тренажерного залу, відвідувати курорти та салони модних кравців, мала б почувати себе якоюсь незграбною, неповноцінною. Але ж насправді зовнішній вигляд і одяг людини залежать від її смаку та наполегливості. Цікавий костюм можна зробити з речей, які навіть не пасують одна до одної, але їх може поєднати фантастична ідея господаря. Елітний басейн може замінити річка чи озеро, тренажерний зал ра кімната з килимком.
Не треба нехтувати собою. Зовнішній вигляд завжди є відбитком внутрішнього стану душі. То ж треба виглядати завжди елегантним, підтягнутим, здоровим, доброзичливим. Тоді й про тебе скажуть — яка красива людина!
мой чацкий. чем он близок и дорог мне? сочинение
в самом название своей комедии “горе от ума” грибоедов закладывает основную идею поизведения, мы уже можем понять, что всё в нём будет относиться к понятию “ум”. грибоедов сам говорил что в его произведениях на 1 умного приходятся 15 глупцов. мы понимаем, что здесь будет один единственный герой наделенный умом, а все люди его окружающие его будут теми 15-ю глупцами, о которых говорил грибоедов. чацкий и молчалин главная роль, конечно, - роль чацкого, без которой не было бы комедии, а была бы, , картина нравов. в чацком грибоедов мог изображать самого себя, но мне кажется что он не хотел бы быть таким человеком, но хотел бы видеть его рядом с собой, быть может своего родного сына. и только по этому грибоедов выставляет чацкого самым умным, а всех его партнеров по комедии беспросветными дураками. чацкий на много умнее людей даже тех которые на много старше его и как казалось бы должны иметь своё мнение и огромный жизненный опыт. но чацкий не просто умен, но и его подчеркивает все негативные качества прочих лиц. его ум переполнен остроумием, которое за частую переходит в острословие. это человек большого сердца, но при этом он слишком честен в своих высказываниях. тут показано то, что может сделать любовь даже с умным человеком. чацкий не приемлет этого общества, но вынужден оставаться в нём ради своей любви к человеку, который не понимает простых вещей, шуток и который не просто не может сделать правильный выбор между казалось бы простыми вещами: глупость и ум. чацкий как бы родился на много лет раньше своего времени.чацкий не похож на людей которым нечего делать так как он усердно готовится к деятельности. “он славно пишет, переводит”, говорит о нём фамусов, и все только и говорят о его высоком уме. не прошли и даром поездки за границу, в свободные страны. сужить бы рад,- прислуживаться тошно! - он не приемлет для себя скуки и праздной жизни. и одна из главных его ошибок заключается в том что он серьёзно видет в софье свою будущею жену, и да же не думает о том что что-то может быть не так как он этого хочет.чацкий приезжает в москву лишь для того чтобы увидеть её и натыкаясь на холодную стену в её душе он сразу должен был понять что ему нет больше места в этом доме. но он слишком сильно её любит чтобы уехать. и полностью окунается в мир ему чуждый и противный. он не признаёт его и в этом и заключается его главная трагедия. о чацком мы можем писать ещё много и плохого и хорошего, а о молчалине всего несколько предложений и мы уже раскрыли всю его сущность. молчалин довольно серый человек без своего суждения и мнения. он пользуется мнением посторонних за неимением своего, даже если оно неправильно, при этом он выбирает мнение большинства. молчалин искренне уверен что главным качествами для человека должны бать умеренность и аккуратность, а чацкий с ним не согласен, и даже после разговора с ним думает, что софье лишь пошутила и просто не может любить на столько бездарного и глупого человека. для фамусовского общества оба и чацкий и молчалин всего лишь молодые люди, которые должны беспрекословно во всём слушаться его и его друзей. чацкий и молчалин полностью разные люди: один из них свободный человек и скорее всего останется без высокого поста или чина, а другой напротив если и не добьется высоких постов из-за недалекости своего ума то уж точно не останется на низшей ступеньке. каждый человек, который прочитает эту ”комедию” должен подчерпнуть что то своё. один может просто смеяться над шутками и остротами в сторону нашего дворянства, а другой более умный может и задуматься над смыслом этого произведения и может понять в чём истенное горе чацкого. каждый человек должен сделать выбор молчалин или чацкий. можно быть молчаленым и молча подниматься по лестнице на верх. или стать чацким и всю жизнь спорить, бороться, добиваться своего, сражаться с не просветной глупостью окружающих.