Пауло Коельйо - чудовий бразильський письменник, який написав дуже багато творів. Але світову славу і визнання йому приніс роман «Алхімік». В основу твору покладено алегорію, тому цей твір можна вважати притчею. Кожне речення навчає чогось. Сантьяго бідний пастух, який горить бажанням подорожувати. Йому приснився сон. Він повинен був виконати свою особисту Легенду. На шляху в нього було багато перешкод, але він все-таки зміг це зробити. Герой навчився говорити мовою світу, став його частиною, занурився у Світову Душу. «Коли ти чогось прагнеш весь Всесвіт змовляється, щоб тобі до найголовніша цитата з твору, на якій базується все. Коли ти дійсно чогось хочеш, то весь світ тобі до головне бажання. «Ми бачимо світ таким, яким хочемо бачити, а не таким яким він є насправді», тобто іноді ми бачимо або чуємо щось і створюємо свою картину тієї чи іншої ситуації, але буває так що все зовсім інакше, ніж нам здається. Тому потрібно подумати, перш, ніж робити поспішні висновки. «Секрет щастя полягає в тому, щоб побачити всі дива світу, не забувши про дві крапельки олії», «Ніколи не зраджуй мрій», «Будь-яке рішення - це щойно початок справи», - ці цитати мені запам’ятались найбільше. Не всі можуть зрозуміти цей твір. Не впевнена і я, що до кінця усвідомила все, чого навчилася з цього роману. Перечитуючи його я помічала і звертала увагу на те, чому нещодавно не надавала значення.
Объяснение:
Кожна прочитана книга залишає у серці читача помітний слід, відкриває шось нове, чогось навчає. Так сталося і з повістю А. Ліндгрен «Брати Лев’яче Серце».
Я прочитав цю книгу за Одним присідом, не міг відірватися. Ця повість мене вразила своєю людяністю. А ще тим, якими порядними можуть бути люди.
Головні герої твору — брати Лев’яче Серце, Юнатан і Карл, якого у сім’ї називали Хрущиком. Мене вразила відданість братів один одному, їхня готовність навіть до самопожертви заради один одного.
Дивує також уміння Юнатана підтримати хворого брата, приреченого на смерть. І навіть у цій ситуації Юнатан, як старший, мудріший, дарує молодшому надію на вічне життя без хвороби і страждань у Нангіялі. Для Хрущика ця підтримка є дуже важливою, адже він, як і всі люди, боїться смерті.
Юнатан дійсно незвичайний хлопець. Згадаймо, з якою відвагою і завзяттям він став до боротьби проти тиранії Тенгіла, не побоявся чудовиська Катли, багато разів ризикував життям заради жителів Шипшинової Долини. Вражають слова героя, які він любив повторювати: «Є речі, які треба робити, навіть якщо вони й небезпечні. А то будеш не людина, а грудка гною» (переклад О. Сенюк).
Звичайно, ризикувати собою може не кожен. Але сміливі, відважні, небайдужі це роблять. Інакще вони не будуть почуватися людиною і не зможуть жити й дивитися людям у вічі.
А ще я б сказав, що повість А. Ліндгрен про справжню дружбу, співчуття, милосердя, які мають бути у душі кожної людини незалежно від віку.
Шведська письменниця змушує нас замислитися над тим, що із скрутного становища завжди слід шукати вихід, не можна піддаватися відчаю, треба намагатися знайти вихід навіть із найскладнішої ситуації. Окрім того, треба не просто бажати кращого життя, а боротися за нього. Бо тільки від людей залежить, яким воно буде.
Объяснение:
Першою проблемою є кохання. Кохання вистраждане, але чисте та вічне. Але маються на увазі не тільки стосунки чоловіка та жінки. Не варто забувати й про всепрощаючу любов Ієшуа, і болісну, у прямому значенні цього слова, любов Понтія Пілата.
Другою, не менш помітною темо є протистояння добра і зла. Спочатку може здатися, щов цьому творі взагалі немає світлої сторони: диявол, його почет, агресивна відьма, божевільний письменник. Але, у порівнянні з іншими героями, Воланд з демонами-бешкетниками не злий, а добрий. Навіть справедливий. Маргарита не зла, а безтямно закохана. Адже «боягузтво – найстрашніша вада», а цієї вади не було в жодного із вищезгаданих героїв. У образі кожного свого героя Булгаков уособлював вади тогочасного суспільства. У кожну репліку він вкладав власне ставлення чи то до літераторів, чи то до іноземців.