Культура та цивілізація нерозривно пов’язані та переплітаються один з одним. По мірі розвитку людського суспільства, культура здатна переростати у цивілізацію, а остання може переходити у культуру. Вони являють своєрідний цикл розвитку людства від його розвитку до занепаду і навпаки.
Що відмінного між цивілізацією та культурою?
Першим різницю між цими двома поняттями помітив І. Кант. Він стверджував, що культура слугує духовному розвитку соціуму і вона за своєю суттю є гуманістичною. Вона сприяє самореалізації особистості. А цивілізація навпаки, створює самі лише умови для вільного та духовного розвитку людини. Оскільки вона сама по собі позбавлена всього духовного, то врешті-решт цивілізація породжує небезпеку самознищення всього живого.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/kultura-ta-tsivilizatsiya-spilne-ta-vidminne
Человек считается “маленьким” еще и потому, что мир его духовной жизни и притязаний также до крайности узок, обеднен, наполнен всевозможными запретами. Для него не существует исторических и философских проблем. Он пребывает в узком и замкнутом круге своих жизненных интересов.
С темой “маленького человека” в русской литературе связаны лучшие гуманистические традиции. Писатели предлагают людям задуматься о том, что каждый человек имеет право на счастье, на собственный взгляд на жизнь.
Так, Гоголь в повести “Шинель” характеризует главного героя как человека бедного, заурядного,
Тема: зображення ролі поета в поезії та суспільстві.
Ідея: уславлення патріотичних почуттів ліричної героїні, захоплення красою та силою художнього слова.
Епітети: багрянії зорі, в пташиному хорі, пісні голосні, порання роса, весняним привітом, троянда розкішна, вродлива, вродливиця пишна, голосом дивним, співець чарівливий, вечірньої зорі, пташка зальотна, весняний час, осінь холодная та вільготна, нічка осіння, година сумна, холоднеє каміння, пугач віщий, гук єдиний, спів солов’їний, вічна та новая весна, натхненний співець, рожа чудесна, теплий вітерець, гай сумний, край рідний, в листі сухім, жалем глухим, огнистого та палкого слова, щира та гаряча мова, ясна-голосна пісня, крила солов’їні, воля своя.
Окличні вигуки: Мій гаю сумний!
Країно моя!
Персоніфікація: грала роса, усміхалась краса, палала троянда, пролетів час, спускається нічка, вітер зітха та сумує.
Метафора: пісня розквітла; грала промінням, ясним самоцвітом порання роса; місяць холоднеє кида проміння, здалека луна; гаряча мова зломила зиму; рожа красує.
Порівняння: вже пролетів, мов пташка золота, весняний той час; вітер зітха, мов дріада сумує.