Климат на планете меняется постоянно. Главным образом его формирует Солнце. Из-за неравномерности нагревания земной поверхности возникают ветры и океанические течения. Повышенная солнечная активность сопровождается магнитными бурями и заметным повышением температуры воздуха на планете. Климат зависит также от изменений, происходящих с орбитой Земли, ее магнитным полем. Увеличивается сейсмоактивность планеты, активизируется вулканическая деятельность, меняются очертания материков и океанов.
знаете ли вы, что глобальное потепление или другими словами парниковый эффект вызван людьми?
еще в далеком в 1990(1991) году ученные увидели повышение всемирного океана. И уже очень скоро многие острова уйдут под воду в том числе и Гавайи . А ведь во всем виноваты люди. Машины на которых они ездят, заводы, фабрики и т.п. выделяют гааз , который не дает вошедшим солнечным лучам выйти и они нагревают ледники . они тают и поднимают уровень океана. Где-то через 100 лет температура земли повыситься аж на 1 градус. Это вызовет не прикратимые пожары. Человечество само себя уничтожает.
Объяснение- сделай ответ лучшим
Уже за першого періоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність. Одним словом кажучи, Тарас Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Скажімо, перші його твори написані коломийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки.
До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.
Драма «Назар Стодоля» (1843), створена на межі першого і другого періоду творчості Шевченка, є новим явищем в українській драматургії. Зображені в ній події відбуваються у XVII столітті біля Чигирина. Розвиток дії подано в романтичному дусі, проте в п'єсі переважають риси реалістичного відтворення дійсності. Етнографічно-побутові картини увиразнюють історичний колорит. Сценічні якості драми забезпечили їй великий успіх, і вона досі входить до репертуару українських труп. На тему Шевченкової п'єси Костянтин Данькевич написав однойменну оперу (1960).
Основной мотив – вечные человеческие взаимоотношения, верность, легкомыслие, глубина чувств и поверхностность.
2. Объект повествования – развязка любовных взаимоотношений двух внутренне разных людей, их различное понимание ситуации. Автор заложил в основу проблему крестьян-землевладельцев и дворян. Первые являются носителями исконной народной духовности, чистоты и нравственности. Другие же люди испорченные, оторвавшиеся от корней , позаимствовавшие у своих господ-помещиков все самые худшие качества. Общественный конфликт этих двух сословий отразился в этом рассказе на личном конфликте двух героев – крестьянки и дворового.
3. Было около половины сентября, автор (он же рассказчик) был на охоте; стал накрапывать дождик и он решил спрятаться от дождя в одной из березовых рощ, уснув под березой. После того как автор проснулся, он стал свидетелем интересной встречи…
4. Все основные события рассказа проходили в непосредственной близости от березовой рощи, где находился рассказчик, он увидел девушку, сидевшую в двадцати шагах от него, через некоторое время сквозь чащу замелькала фигура мужчины, девушка немного смутилась, когда мужчина подошел к ней. Автор стал невольным свидетелем свидания Виктора и Акулины. Виктор объявляет о своем скором отъезде с молодым господином из деревни. Девушка чувствует себя ненужной любимому человеку, униженной, одинокой. Жестокий юноша цинично равнодушен к страданиям девушки. Он уходит, не попрощавшись, бросив рыдающую Акулину, ничком рыдающую на траве. Увидев охотника, девушка стремительно скрывается в чаще, оставив на поляне букетик васильков. Охотник бережно поднимает цветы и хранит их.
5. Персонажи: Акулина, Виктор, Охотник.
6. Акулина. Имя Акулина традиционно для девушек из простонародья. Однако Тургенев не сделал ее чистокровной крепостной крестьянкой. Образования она не получила. Мать ее умерла: «за милого выдадут сиротинушку», жила с отцом, Виктор: «не дурачься, слушайся отца», она боялась родни «какого же мне теперь в семье», а именно боялась нежеланного замужества.
Рассказчик восхищен ею, ему не удается скрыть восторг перед красотой девушки. Каждая деталь одежды притягивает внимание. На коленях Акулины букет полевых цветов, по щеке катится слезинка. Глаза у нее были светлые и большие, пугливые как у лани. С ланью противопоставляется робкая, грациозная девушка.