тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
Сегодня слон мне позвонил
И слезно в трубку голосил:
-Хотят все звери Новый год,
Пускай он в Африку придет.
И пусть прихватит белый снег,
Хватило снега чтоб на всех,
И говорят, у вас на елке
Растут зеленые иголки,
Ее нам тоже высылайте
И, Вас не возражайте.
Как мог ему я возражал
И вот, что я ему сказал:
- Узнал о горе Дед Мороз
И вам подарки всем принес,
Вы чемоданы собирайте,
И к нам скорее приезжайте.
У елки встретим Новый год,
А вьюга песню нам споет.