Басня касается стратегии и тактики кутузова в отечественной войне 1812 г. полководец подвергался постоянным нападкам со стороны александра i и военной молодежи из-за уклонений от решительных сражений под стенами москвы и после сдачи ее наполеону, крылов оправдывал неспешные, но продуманные действия кутузова, должные, как понимал баснописец, к полному краху наполеона, и порицал повеления александра i, торопившего кутузова и толкавшего его к промахам и ошибкам. не менее досадны были для кутузова ропот и горькие нарекания его молодых сподвижников. вероятно, крылов не знал о словах, сказанных старым фельдмаршалом принцу вюртембергскому: "наши молодые горячие головы негодуют на старика, что я удерживаю их порывы. они не обращают внимания на обстоятельства, которые делают гораздо более, нежели сколько могло бы сделать наше оружие". тем значительнее , политическое и военное чутье крылова, чья басня защищала кутузова и его план от наскоков неопытных молодых людей. их патриотические чувства были объяснимы, но не становились от этого более истинными. тем самым под образом "коня доброго" крылов имел в виду кутузова с его осторожностью и выдержкой при отражении наполеоновского нашествия. а примешься за дело сам, так напроказишь вдвое хуже. — прозрачный намек на александра i, по вине которого было проиграно аустерлицкое сражение.
Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: "Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!" Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), "цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення". Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: "Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу..." У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!
