Коли я дочитав роман «Айвенго», я навіть засмутився. Ще недавно я із завмиранням серця стежив за героями, хвилювався, чи встигнуть прийти на до Ричарду відважні воїни Локслі… Роман Вальтера Скотта захопив мене цілком, наче чарівною машиною часу переніс у середньовічну Англію. І ось роман дочитаний. Що залишив він у мені?
Часи, змальовані в романі, дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві, що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них, наче герої ці — реальні знайомі люди.
Саме Айвенго, а навіть не славетний король Ричард Левине Серце, є головним героєм роману. І для мене цей образ доблесного лицаря став улюбленим образом.
В основу сказок положен сюжет народной сказки. Жуковский(спящая красавица) использовал сюжеты немецкой сказки «Царевна-шиповник» братьев Гримм и французской «Спящая в лесу красавица».Сюжет его сказки точно повторяет сказку Шарля Перро. Пушкин(сказка о мёртвой царевне) написал свое произведение на основе народных сказок, которые собирал, находясь в ссылке в Михайловском в 1824-1826 годах. Переодевшись в крестьянский наряд, смешивался он на ярмарках с толпой людей, прислушиваясь к меткому народному слову, записывая рассказы сказителей. Там он записал сказку «Самоглядное зеркало», похожую по сюжету на «Сказку о мертвой царевне». Другой источник — волшебные сказки Арины Родионовны.
